1562
Астрономи підтвердили незвичайну систему TIC 433545934, у якій чотири зорі організовані в дві окремі тісні подвійні пари, а потім обидві пари обертаються одна навколо одної. Унікальність полягає в тому, що із Землі видно не лише звичайні затемнення всередині кожної пари, а й додаткові взаємні затемнення, коли одна подвійна система проходить перед іншою. Такої надійно підтвердженої геометрії астрономи раніше не спостерігали.
Система належить до конфігурації «2+2»: дві подвійні зорі утворюють більшу гравітаційно зв’язану четвірку.
Кожна внутрішня пара дуже компактна. Одна робить повний оберт приблизно за 1,41 дня, інша — приблизно за 2,07 дня.
Обидві пари разом рухаються по зовнішній орбіті з періодом близько 224,5 дня.
Відкриття стало можливим завдяки космічному телескопу TESS, який шукає регулярні падіння яскравості зір. Такі сигнали часто видають транзити планет або затемнення в подвійних системах.
У цьому випадку крива блиску виявилася значно складнішою. Астрономи побачили два набори короткоперіодичних затемнень і ще одну незвичайну подію, яка не відповідала жодній окремій парі.
Подальший аналіз показав: під час зближення на зовнішній орбіті одна подвійна система проходить перед іншою, тому світло одразу кількох зір частково перекривається.
Для реконструкції системи використали дані TESS, наземні спостереження та архівні огляди неба. Архіви були особливо важливими, оскільки TESS зафіксував лише один зовнішній цикл затемнення.
Пари виявилися не однаковими. У парі A дві зорі близькі за масою й еволюційним станом. У парі B одна зоря значно домінує над слабшим компаньйоном.
Попри внутрішні відмінності, всі три орбіти дивовижно добре вирівняні. Їхні площини відрізняються приблизно лише на два градуси.
Це важлива підказка щодо походження системи. Настільки пласка структура, ймовірно, формувалася з одного спільного диска або хмари, а не була випадково зібрана з окремих зір.
Зовнішня орбіта має помітну витягнутість — її ексцентриситет становить близько 0,6. Саме біля найбільшого зближення двох пар і виникають взаємні затемнення.
Маси зір поки мають додаткову невизначеність, оскільки команда ще не мала радіально-швидкісних вимірювань, які дали б незалежне точне визначення мас.
У далекому майбутньому система стане ще драматичнішою. За розрахунками, приблизно через 152 мільйони років масивніші зорі в обох парах можуть розширитися настільки, що почнуть передавати речовину своїм компаньйонам.
Завдяки численним затемненням TIC 433545934 є особливо цінною лабораторією: геометрія дозволяє дуже точно вимірювати розміри, орбіти та еволюцію одразу чотирьох взаємодіючих зір.
