1544
У квітні 1984 року космічний шатл Challenger повіз на орбіту незвичний живий вантаж — колонію з кількох тисяч медоносних бджіл. Завдання експерименту було конкретним: з’ясувати, чи зможуть комахи будувати звичні шестигранні стільники, коли зникає гравітаційний орієнтир. Перші години виявилися хаотичними, але вже під час польоту бджоли адаптувалися, почали нормально пересуватися й у підсумку побудували близько 200 квадратних сантиметрів стільників.
Місія STS-41-C стартувала 6 квітня 1984 року з Космічного центру Кеннеді й завершилася 13 квітня. Основними завданнями польоту були розгортання платформи Long Duration Exposure Facility та ремонт супутника Solar Maximum, а експеримент із бджолами був частиною студентської наукової програми.
Для комах створили спеціальний Bee Enclosure Module — закритий модуль, у якому можна було контролювати умови й спостерігати за поведінкою колонії.
За даними Смітсонівського інституту, модуль мав приблизно 46 сантиметрів завдовжки, 12 сантиметрів завширшки та 48 сантиметрів заввишки. Усередині були рамки для майбутніх стільників і запас їжі.
Дослідників особливо цікавила роль гравітації. На Землі бджоли використовують її як систему відліку не лише під час руху, а й у комунікації.
Під час знаменитого «виляючого танцю» напрямок руху відносно вертикалі допомагає передавати іншим бджолам кут між джерелом їжі та положенням Сонця. Тому зникнення звичного поняття «вниз» мало змінити поведінку колонії.
Перший день підтвердив ці очікування. Після виходу на орбіту бджоли були дезорієнтовані й не одразу могли нормально керувати польотом.
Згодом ситуація змінилася. У звітах місії зазначалося, що комахи навчилися ходити, літати й навіть зависати в просторі всередині модуля без серйозних труднощів.
Після адаптації вони повернулися й до будівництва. До кінця тижневого польоту колонія створила близько 200 квадратних сантиметрів стільників.
Попередній аналіз показав, що структура була нормальною й загалом порівнюваною зі стільниками, які бджоли будують на Землі. Комірки залишалися впізнавано шестигранними.
Офіційні матеріали NASA також повідомляли, що матка відклала 35 яєць. Це показало, що ключові процеси в колонії не припинилися після переходу в мікрогравітацію.
Смертність під час польоту виявилася нижчою, ніж очікували дослідники, хоча точну кількість загиблих у джерелі не наводили.
Відеоспостереження також вказувало, що після адаптації бджоли могли літати в невагомості швидше, ніж у звичайних земних умовах.
Результати експерименту пізніше опублікували в рецензованій науковій роботі. Автори підтвердили, що медоносні бджоли здатні перебудовувати поведінку в мікрогравітації й створювати нормальні стільники без звичного гравітаційного орієнтира.
Експеримент став актуальним знову через плани тривалих польотів на Місяць і Марс. Майбутні автономні бази можуть потребувати замкнутих систем вирощування їжі, а разом із рослинами постає питання про запилювачів.
Огляд досліджень космічних комах, опублікований у 2025 році, включив медоносних бджіл до видів, які варто далі вивчати для майбутніх харчових систем у тривалих космічних місіях.
