1297
Протягом більш ніж століття багато реконструкцій доісторичної Європи автоматично ставили чоловіка в центр політичної влади, спадкування та родини. Генетичні дослідження поховань дедалі частіше показують, що така модель була не універсальною. В окремих суспільствах жінки могли залишатися у своїй громаді, успадковувати землю й формувати родинну вісь, до якої приєднувалися чоловіки ззовні.
Одна з причин старого уявлення була методологічною. Археологи бачили багаті могили зі зброєю або статусними речами й часто наперед припускали, що похована людина була чоловіком. Водночас родинні зв’язки між десятками людей на одному кладовищі встановити за самими кістками та речами майже неможливо.
Давня ДНК змінила ситуацію. Якщо геноми кількох людей із одного некрополя достатньо добре збереглися, можна визначити ступінь спорідненості, простежити материнські та батьківські лінії й побачити, хто народився в місцевій групі, а хто приєднався до неї.
Один із найяскравіших прикладів отримали в Дорсеті у Великій Британії. Аналіз залізної доби показав, що більшість похованих у громаді людей походила від однієї жіночої лінії, тоді як чоловіки мали значно різноманітніше походження.
Таке співвідношення відповідає матрилокальній системі: дочки залишаються поруч із родиною матері, а чоловіки після шлюбу переїжджають до громади дружини. У такій моделі земля, соціальні зв’язки й політичний вплив можуть бути структуровані навколо жінок.
Це не означає автоматичного «матріархату», де жінки контролювали всі сфери влади. Материнська лінія спадкування, проживання біля родини дружини та політичне лідерство — різні явища. Генетика показує структуру спорідненості, але сама по собі не може визначити, хто ухвалював конкретні рішення.
Втім, нові дані змушують переглядати старі інтерпретації. Якщо громада протягом поколінь організована навколо жіночої спорідненості, важко одночасно припускати, що жінки не мали жодного впливу на власність, шлюбні союзи чи статус родини.
Подібні випадки важливі й для переоцінки окремих поховань. За останні роки генетичне визначення статі вже показувало, що деякі могили, які через зброю або церемоніальні предмети вважали чоловічими, насправді належали жінкам.
Дослідники не пропонують замінити одну універсальну модель іншою. Доісторична Європа складалася з сотень різних суспільств у різні епохи. Новий висновок радше полягає в тому, що стать не можна більше використовувати як готову відповідь на питання про владу. Її потрібно перевіряти так само, як походження, вік, спорідненість і матеріальний статус.
