1196
Невдала розмова давно закінчилася, а людина подумки повторює її вже десятий раз. Вона прокручує власні слова, шукає помилку, уявляє, що могло піти інакше. Зовні нічого не відбувається, але така внутрішня розмова забирає сили не менше, ніж складний день. Особливо помітно це в періоди тривалого стресу, коли мозок ніби постійно шукає нових приводів для тривоги.
Психологиня проєкту «Незламна мама» Тетяна Хоменко радить починати не з боротьби з думками, а з їх розпізнавання. Щойно настрій різко погіршився, корисно запитати себе, яка саме думка цьому передувала. Так можна помітити звичні сценарії — від самозвинувачень до катастрофічних прогнозів — і відокремити їх від реальних обставин.
Уявне радіо, яке можна перестати слухати
Одна з технік дистанціювання має назву «Радіо». Її суть проста: уявити тривожні думки як станцію, що безперервно транслює неприємні повідомлення. Можна навіть придумати їй назву. Коли знайома негативна фраза лунає знову, людина вже не сприймає її як беззаперечний опис дійсності: вона впізнає той самий нав’язливий ефір.
Перший крок — помітити, що «радіо» ввімкнулося. Другий — не сперечатися без кінця з кожним його твердженням. Третій — повернути увагу до того, що відбувається зараз: роботи, розмови, дороги додому або заняття, яке має значення. Це не спроба заборонити собі думати про погане. Навпаки, думка може існувати, не визначаючи подальших дій.
Хоменко наголошує, що нова навичка не виникає за один день. Внутрішній негативний монолог може повертатися, особливо під час перевтоми. Тому вправу доведеться повторювати без вимоги одразу відчути спокій. А якщо тривога порушує сон, роботу чи стосунки протягом тривалого часу, однієї техніки самодопомоги може бути замало: тоді варто звернутися по професійну підтримку.
https://medicina.ua/presscenter/articles/psychology/itm/11070/
