2526
Кілька років повномасштабної війни змінили сам спосіб, у який українці реагують на небезпеку. До повітряних тривог і обстрілів додаються розмови про складну зиму, можливі удари по енергетиці й відключення світла. Психологиня Лариса Дідковська пояснює: повністю не боятися в таких умовах неможливо та й не потрібно. Завдання — відрізняти реальну підготовку від постійного життя у сценарії катастрофи.
Восени психологічне навантаження може ставати сильнішим через коротший світловий день і зміну звичного ритму. Але до сезонного фактору додається ще й багаторічне виснаження від війни.
Водночас психологиня нагадує: українці не лише витрачали ресурси, а й навчалися адаптуватися. Те, що людина після важкої ночі продовжує працювати, вести дітей до школи й займатися побутом, не обов’язково означає байдужість.
Ключове питання — чи відновлюється ресурс після відпочинку. Звичайна втома минає після нормального сну або спокійного вихідного.
Насторожити має ситуація, коли людина більше не відчуває відновлення: порушується сон, зникають бажання, не хочеться спілкуватися, а прості справи вимагають надмірних зусиль.
Ще один великий фактор виснаження — спроба передбачити всі можливі майбутні загрози. Людина читає про ймовірні проблеми з енергетикою і подумки вже живе так, ніби найгірший сценарій стався.
Дідковська пропонує шукати «здорову середину». Підготувати запас води, продуктів і необхідних речей на випадок перебоїв — це конкретна дія. Скупити величезні запаси через страх, що місяцями не працюватимуть магазини, — вже реакція тривоги.
Корисно поставити собі три запитання: що відомо напевно, що є лише можливим сценарієм і що конкретно я можу зробити зараз.
Постійне читання новин теж не повертає реального контролю. Людина отримує небагато нової практичної інформації, але щоразу переживає тривожні емоції.
Психологиня радить обрати кілька надійних джерел і переглядати загальні новини обмежений час уранці й увечері. Оперативні повідомлення про повітряні тривоги, звичайно, залишаються окремим питанням безпеки.
Тривалий стрес може проявлятися не лише страхом, а й дратівливістю. Коли напруження накопичене, навіть дрібна побутова ситуація може викликати реакцію, значно сильнішу за сам привід.
Саме тому важливо не збирати невдоволення до «останньої краплі», а помічати втому і злість раніше. В умовах війни неможливо прибрати всі причини тривоги, але можна берегти ресурс і не витрачати його на сценарії, які ще не відбулися.
https://storinka.com.ua/ukr/2026/09/ak-ne-boatisa-pid-cas-vijni-poradi-psihologini/
