1932
Улюблену хризантему можна розмножити без купівлі кількох однакових саджанців, якщо зберегти здоровий маточний кущ і дочекатися відповідного приросту. Вегетативне розмноження дає змогу відтворити сортові ознаки, зокрема забарвлення та характер квітки, тоді як насіннєве потомство не завжди буде таким самим. Однак осіннє цвітіння не є сигналом негайно нарізати весь кущ: найзручніший матеріал для звичайного живцювання з’являється після зимівлі.
Восени вибирають рослину з добрим загальним станом, без підозрілої деформації, виражених плям і загнивання біля основи. Живці від хворого маточника не стають здоровими лише тому, що їм створили тепле вологе середовище. Сорт позначають етикеткою або фотографією цвітіння, щоб навесні не переплутати кілька схожих кущів, які ще не мають бутонів.
Як підготувати матеріал до вкорінення
Умови зимового зберігання маточника підбирають за його зимостійкістю, а не лише за розміром чи кольором квітів. Після виходу зі спокою рослині забезпечують світло й відповідну температуру, поступово відновлюючи догляд та спостерігаючи за новими пагонами. Слабкі витягнуті прирости, що сформувалися в темряві, поступаються міцним молодим пагонам і не є найкращим вибором для розмноження.
Навесні для живцювання беруть здорові не квітучі молоді пагони завдовжки кілька сантиметрів, працюючи чистим гострим інструментом. Нижні листки прибирають настільки, щоб вони не опинилися в субстраті, а верхні залишають для підтримання життєдіяльності живця. Не варто травмувати всю рослину заради максимальної кількості матеріалу: сила маточника й стан кожного пагона важливіші за підрахунок майбутніх кущів.
Для посадки готують невеликі ємності з отворами та легкий чистий субстрат, який утримує помірну вологу й пропускає повітря. Живці встановлюють так, щоб вони не хиталися, а листки різних рослин не лежали щільною мокрою масою один на одному. Землю з грядки невідомого стану не слід вважати рівноцінною підготовленій суміші для розмноження, особливо в закритому контейнері.
Які умови допомагають отримати міцні саджанці
Потрібні достатнє розсіяне світло та стабільна помірна температура, але пряме сонце під прозорим ковпаком може швидко перегріти рослини. Укриття за потреби зменшує втрату вологи, проте його регулярно провітрюють, контролюючи конденсат і стан листків. Постійно мокрий субстрат не прискорює вкорінення, а створює ризик загнивання, тому зволоження узгоджують із фактичним висиханням.
Корені можуть з’явитися приблизно за кілька тижнів, однак темп залежатиме від стану пагонів та умов. Не потрібно щодня витягувати живець із землі для перевірки: це пошкоджує ніжні нові корінці. Коли рослини вкоренилися й почали рости, їх поступово привчають до звичайного повітря та за потреби пересаджують у більші окремі ємності.
На клумбу молоді хризантеми переносять після загартування та з урахуванням ризику заморозків, залишаючи простір для майбутнього розростання. Прищипування та подальше формування залежать від сорту: природну кулясту форму окремих різновидів не слід приписувати всім хризантемам. Якщо потрібно лише кілька нових рослин, альтернативою навесні може бути поділ розвиненого куща на частини з власними коренями й життєздатними пагонами.
