3803
Озиму цибулю висаджують так, щоб до морозів вона встигла сформувати коріння, але не наростила довге зелене перо. Саме вибір строку найчастіше визначає успішність зимівлі. Надто рання посадка провокує активний ріст, а надто пізня не дає цибулинам достатньо часу на вкорінення.
Орієнтуватися лише на календар ризиковано, оскільки осінь у різні роки проходить по-різному. Практичнішим показником є температура ґрунту й прогноз на найближчі тижні. Посадку проводять приблизно за кілька тижнів до стійких морозів, коли денна температура вже помітно знизилася, але земля ще не промерзає.
Для осінньої посадки відбирають здорову, щільну сіянку без плям, гнилі та механічних пошкоджень. Надто великі цибулини частіше йдуть у стрілку, тому на ріпку зазвичай використовують дрібніший або середній посадковий матеріал. Перед роботою його сортують за розміром, щоб сходи були більш рівномірними.
Грядку обирають сонячну, без застою води. Цибуля погано переносить постійно мокрий важкий ґрунт, особливо взимку. Землю заздалегідь розпушують, вносять зрілу органіку або відповідні осінні добрива й дають їй трохи осісти. Свіжий гній безпосередньо перед посадкою краще не використовувати.
Цибулини заглиблюють так, щоб над ними залишався шар землі, достатній для захисту від морозів, але не настільки великий, щоб сходам було важко пробитися навесні. Відстань між рослинами залишають відповідно до розміру майбутньої цибулини. Після посадки в суху погоду грядку помірно поливають.
Коли температура стабільно знижується, поверхню можна замульчувати сухим листям, соломою або іншим легким матеріалом. Занадто рано накривати грядку товстим шаром не слід: у теплому вологому середовищі цибуля може почати передчасно рости або підпрівати. Мульча має працювати як зимовий захист, а не як парник.
