Масштабна програма боротьби з опустелюванням допомогла створити зелений пояс навколо пустелі Такла-Макан і вплинула на місцевий клімат. Водночас екологи попереджають про ризик виснаження водних ресурсів і порушення природних екосистем.

Історія програми та її масштаби
Китайська програма з озеленення територій триває майже пів століття і дала помітні результати. За цей час у країні висадили близько 66 мільярдів дерев, а навколо однієї з найбільших пустель світу сформували зелений пояс завдовжки понад три тисячі кілометрів.
Програму під назвою «Захисні лісові насадження “Три півночі”» запустили у 1978 році. Її основним завданням було стримати поширення пустельних пісків і захистити сільськогосподарські землі на півночі Китаю.
За час реалізації ініціативи площа лісового покриву країни зросла приблизно з 10% до понад 25%. Одним із найбільших досягнень стало створення зеленого поясу протяжністю 3046 кілометрів навколо пустелі Такла-Макан у регіоні Сіньцзян. Про завершення його формування китайська влада оголосила в листопаді 2024 року.
Для озеленення використовували рослини, здатні витримувати посушливі умови. Серед них — тополя євфратська та саксаул. Молоді дерева додатково зрошували, а для висівання насіння залучали спеціальну техніку й безпілотники.
Що показало дослідження супутникових даних
Вплив масштабного озеленення на довкілля дослідили науковці під керівництвом професора Юка Юнга з Лабораторії реактивного руху NASA. У січні 2026 року вони оприлюднили результати аналізу супутникових спостережень, які охоплювали понад два десятиліття.
Дослідники встановили, що озеленені території навколо пустелі почали поглинати більше вуглекислого газу, ніж виділяти. Також у сезон дощів концентрація CO₂ у повітрі знизилася приблизно з 416 до 413 частин на мільйон. Крім того, науковці зафіксували подвоєння кількості літніх опадів. Одним із можливих пояснень вважають охолоджувальний ефект рослинності.
Водний баланс і ризики для природи
Однак позитивні зміни мають і зворотний бік. Дерева та чагарники потребують значної кількості води, якої в посушливому регіоні й без того бракує. Річкові ресурси активно використовує сільське господарство, тому додаткове навантаження може призвести до виснаження підземних вод.
Особливе занепокоєння викликають запаси вологи, які сформувалися ще за часів льодовикового періоду. За деякими прогнозами, до кінця XXI століття основні підземні джерела регіону можуть суттєво скоротитися.
Ще один ризик пов’язаний із біорізноманіттям. Масштабна зміна пустельного ландшафту може порушити природні умови існування комах, рептилій і перелітних птахів.
Таким чином, китайський експеримент продемонстрував, що масштабне озеленення здатне впливати на клімат і стримувати поширення пустель. Водночас науковці наголошують на необхідності враховувати водний баланс і природні особливості територій, щоб екологічна ініціатива не створила нових проблем.
Джерело: pravdatutnews.com

2929