Опитування показали кого люди мають на увазі під «більшістю людей»

Сьогодні,   17:22    120

Міжнародні опитування про те, чи можна довіряти більшості людей, насправді відображають ставлення не до далеких аутгруп, а до так званих «знайомих незнайомців» — людей, яких ми регулярно бачимо в повсякденному житті. До такого висновку дійшли психологи Ану Реало (Anu Realo) та Юрі Аллік (Jüri Allik), проаналізувавши дані з 88 країн і територій у роботі, опублікованій в Social Indicators Research, про що повідомляє видання Scienmag.

Опитування показали кого люди мають на увазі під «більшістю людей»

Що саме вимірює запитання про «більшість людей»

Дослідники переосмислили так звану проблему «радіуса довіри» — кола людей, на яких поширюється загальна довіра. Вони використали об’єднані дані Integrated Values Surveys за 1981–2022 роки.

У центрі аналізу було класичне запитання про загальну довіру з опитувань World Values Survey та European Values Study: чи згодні респонденти, що «більшості людей можна довіряти», або ж «обережність ніколи не завадить». Раніше вважалося, що позитивна відповідь означає широкий радіус довіри, що охоплює й далеких незнайомців та соціально віддалені групи.

Щоб перевірити цю гіпотезу, у пізніших хвилях опитувань додали шість конкретизованих запитань: про довіру до близьких родичів, сусідів, людей, яких знаєш особисто, представників іншої релігії, іншого громадянства та людей, яких зустрічаєш уперше.

Кореляції показали фокус на «знайомих незнайомцях»

На рівні середніх значень по країнах дослідники зіставили показник загальної довіри з довірою до кожної з шести груп. Виявилися такі кореляції:

  • з довірою до родини: r = 0,23;
  • до сусідів: r = 0,42;
  • до особисто знайомих: r = 0,59;
  • до людей іншої релігії: r = 0,39;
  • до людей іншої національності: r = 0,52;
  • до тих, кого зустрічають уперше: r = 0,68.

Усі зв’язки були статистично значущими (p < .001), окрім родини (p = .032). Це свідчить, що відповідь «більшості людей можна довіряти» найбільше пов’язана з довірою до людей, яких знають особисто, та до типових незнайомців, із якими періодично стикаються у повсякденному житті.




Два виміри довіри та «кругова» геометрія

Щоб зрозуміти глибинну структуру цих відповідей, автори провели аналіз головних компонент з нормалізованим обертанням варімакс. Вони використали 14 показників: окремі середні значення для чоловіків і жінок по семи запитаннях, щоб отримати більше варіації.

Останні новини:  Картопля в місячному ґрунті з компостом не гірша за земну

Аналіз показав двовимірну структуру, яка пояснює 82 % загальної дисперсії. Перший головний компонент відображає довіру до аутгруп (людей іншої релігії й національності), другий — довіру до інтрагруп (передусім родини та найближчих сусідів).

Ключовий результат: показник загальної довіри розташувався між цими двома полюсами, завантажуючись на фактор аутгруп на рівні 0,60 і на фактор інтрагруп приблизно 0,38–0,39. Тобто загальна довіра не є «чистою» довірою до чужих, а поєднує обидві складові.

Коли всі 14 завантажень нанесли на двовимірну площину, утворену цими двома компонентами, точки майже ідеально лягли по колу з радіусом R = 0,93. Кореляція між фактичними координатами й тією ідеальною окружністю становила r = 0,99.

Це означає, що сума квадратів складових довіри до інтрагруп і аутгруп для будь-якого показника майже стала. Кожне конкретне судження довіри можна описати одним кутом φ — від 0° (чиста довіра до аутгруп) до 90° (чиста довіра до інтрагруп). Наприклад, довіра до родини мала кут близько 94°, до людей іншої релігії — близько 7°, до іншої національності — близько −8°. Загальна довіра відповідала куту приблизно 33°, тобто помірно зміщена до аутгруп, але з відчутною опорою на інтрагрупи.

Жодна країна не довіряє чужим більше, ніж своїм

Якщо національні середні показники інтрагрупної й аутгрупної довіри розглядати як координати векторів, виявилося, що в жодній країні аутгрупам не довіряють більше, ніж власним групам. Кут понад 45° означає перевагу довіри до «своїх», і всі 88 юрисдикцій потрапили вище цього порогу.

Останні новини:  Нейрони в зоні Верніке формують слова ще до початку мовлення

Найменший розрив між довірою до інтрагруп і аутгруп зафіксували на Гаїті (кут 51°), причому за загалом дуже низького рівня довіри. Найбільша перевага довіри до своїх виявлена в Таджикистані (74°), за ним ідуть Лівія, Узбекистан і Ємен (по 73°).

Узагальнено, зміщення в бік більшої інтрагрупної довіри було пов’язане зі зниженням загальної довіри (r = −0,39), а також негативно корелювало з Індексом людського розвитку (Human Development Index, HDI) за 2021 рік (r = −0,35). Тобто зі зростанням людського розвитку розрив між довірою до «своїх» і «чужих» зазвичай звужується.

Нелінійний зв’язок довіри й людського розвитку

У 104 країнах дослідники оцінили, як різні види довіри пов’язані з HDI. На відміну від поширених припущень про лінійний зв’язок, для загальної довіри виявлено яскраво виражену J-подібну (експоненційну) криву.

Найкраще дані описує рівняння: загальна довіра = 0,15 + exp(20,5 × HDI), з кореляцією r(104) = 0,82, p < .0001. При HDI нижче приблизно 0,80 систематичного зв’язку між загальною довірою та розвитком практично немає. Але коли країна переходить поріг «дуже високого» людського розвитку (> 0,80), частка людей, які відповідають, що «більшості можна довіряти», різко зростає.

З цього тренду помітно вибиваються Китай і Білорусь: у них рівень загальної довіри значно вищий, ніж передбачає модель, проте автори не виключили ці країни з розрахунків.

Довіра до аутгруп мала U-подібний квадратичний зв’язок із розвитком (формула 1,05 − 2,44 × HDI + 1,83 × HDI², r(88) = 0,69, p < .001): вона підвищена як на дуже низьких, так і на дуже високих рівнях HDI, а мінімум припадає на середні значення (0,65–0,70). Інтрагрупна довіра, навпаки, лише слабко лінійно корелює з розвитком (r(88) = 0,28), пояснюючи близько 8 % варіації HDI.

Останні новини:  Сурикати поодинці дісталися додому, куди зазвичай поверталися гуртом

Кого ми уявляємо, відповідаючи на опитування

Автори пов’язують ці результати з поняттям «знайомих незнайомців» у соціальній психології. Це люди, з якими ми регулярно перетинаємося в транспорті, магазинах, сервісних службах чи інших публічних просторах, але з якими не маємо особистих стосунків.

Повторювані буденні контакти формують певну взаємну передбачуваність і неформальні норми, не перетворюючись на близькі зв’язки. Саме такі знайомі незнайомці, за даними цього дослідження, найчастіше стоять у людей перед очима, коли їх запитують, чи можна довіряти «більшості людей».

У багатих суспільствах сильний зв’язок між загальною довірою й людським розвитком, ймовірно, відображає надійність повсякденної взаємодії громадян у спільних інституціях, а не безмежну довіру до зовсім невідомих і соціально віддалених груп.

Методологічні уроки для майбутніх опитувань

Перевага цієї роботи — у великих національно репрезентативних вибірках із World Values Survey та European Values Study, які охоплюють цивільне населення багатьох країн упродовж чотирьох десятиліть.

Водночас автори застерігають, що глобальні мережі опитувань можуть структурно переоцінювати внесок більш розвинених країн. Крім того, етнічне, культурне та релігійне різноманіття в межах держав істотно впливає на те, як люди стикаються з незнайомцями й сприймають їх.

Тому майбутні інструменти соціальних опитувань, за висновками дослідження, мають чітко розрізняти дві категорії: незнайомців, з якими ми регулярно перетинаємося в повсякденному житті, та соціально віддалені групи, з представниками яких більшість людей ніколи не має прямого контакту.

Опитування показали кого люди мають на увазі під «більшістю людей» з’явилася спочатку на Цікавості.


cikavosti.com