Мікроби та інший біологічний матеріал, що вилітають із дихала китів під час видиху, виявилися настільки інформативними, що з них вдалося зібрати повний геном тварини. Команда вчених показала, що «соплі» горбатих китів можуть стати безконтактним джерелом генетичних даних для охорони цих морських гігантів, повідомляє Popular Science.
Навіщо потрібні цілі геноми китів
Повні геноми є ключовим інструментом для збереження видів. За ними можна оцінити стан популяції: рівень генетичного різноманіття, ступінь інбридингу, а також ідентифікувати окремих тварин для довготривалого моніторингу.
Генетичні дані допомагають визначати стать тварин, оцінювати чисельність популяції та простежувати родинні зв’язки. Традиційно для цього морським біологам доводилося брати біопсію шкіри та жиру: спеціальним дротиком пробивають шар жиру й відбирають невеликий фрагмент тканини.
Такий підхід вимагає, щоб човни підходили дуже близько до китів, що може їх турбувати. Для деяких регіонів і особливо вразливих або рідкісних популяцій це взагалі заборонено або практично неможливо. Тому вчені шукають менш інвазивні методи.
Як дрони збирали «соплі» горбатих китів
У новій роботі дослідники з Університету Сент-Ендрюс у Шотландії, Копенгагенського університету, Північного узбережного товариства китоподібних і Департаменту рибальства та океанів Канади використали кілька невеликих дронів біля узбережжя Британської Колумбії.
На дрони встановили стерильні чашки Петрі для збору зразків. Апарат пролітав крізь хмару видиху одного північного тихоокеанського горбатого кита (Megaptera novaeangliae kuzira) за раз, але загалом було обстежено кілька десятків особин.
Коли кити спливали, вони робили від одного до шести видихів, буквально «заливаючи» дрон і чашки Петрі краплями видиху. У підсумку команда зібрала 58 зразків видиху від 26 окремих горбатих китів.
Деяких тварин відбирали повторно під час різних зустрічей і навіть у різні роки, щоб зіставити геноми. Для порівняння вчені також мали традиційні зразки біопсії жиру від тих самих китів.
Щоб уникнути змішування ДНК, дрон спрямовували до кита, який був вище за вітром у групі, адже видихи нижче за вітром могли б перемішатися з повітрям від інших тварин. Відпочивальних китів не турбували, а польоти негайно припиняли, якщо тварина демонструвала будь-яку реакцію. Понад третину зразків вдалося зібрати, запускаючи дрон прямо з берега, без участі човна.
Отриману ДНК секвенували, щоб зібрати два типи геномів: ядерні геноми низького покриття, які успадковуються від обох батьків, і мітохондріальні геноми високого покриття, що передаються лише по материнській лінії.
Що розповів геном із хмари видиху
Порівняння показало, що оцінки генетичного різноманіття за зразками видиху практично збігаються з результатами, отриманими з традиційних біопсій. Це означає, що «повітряні» зразки можуть надійно замінити інвазивний відбір тканин.
Досліджувана популяція горбатих китів не демонструє виразних ознак недавнього інбридингу. У невеликій частині геному є довгі ділянки ідентичної ДНК, але команда вважає, що це радше свідчить про давню спільну родовідну історію або минулі «вузькі місця» чисельності, коли популяція різко скорочувалася.
За словами авторів, це одне з перших повних наборів геномних даних для групи північних тихоокеанських горбатих китів. Раніше у відкритому доступі був лише один повний геном такого кита.
Отримані з видиху геноми команда планує використати для оцінки структури популяції, її «здоров’я», а також для вивчення спорідненості та сімейних зв’язків між китами, що годуються на півночі Британської Колумбії. Дослідників цікавить, як формуються їхні соціальні зв’язки: чи є тварини, що регулярно годуються разом, родичами, чи радше «давніми друзями».
Як і очікувалося, північні тихоокеанські горбаті кити виявилися генетично відмінними від своїх «родичів» із Північної Атлантики. Це додатково підтверджує, що дані, отримані з видиху, настільки ж надійні, як і зразки з біопсії.
Генетичний аналіз, виконаний на основі зразків, зібраних дронами, правильно визначив стать кожного кита та виявив три раніше неописані варіанти мітохондріальної ДНК. Вони можуть допомогти краще зрозуміти, як пов’язані між собою окремі тварини.
Мікробіом дихальних шляхів і нове вікно в здоров’я китів
Видихи китів, що пливли в групах, не містили ознак забруднення ДНК від сусідніх тварин, що важливо для точності аналізу. Приблизно 16 відсотків ДНК у кожному зразку припадало на мікроорганізми, які живуть у дихальних шляхах кита.
На думку дослідників, це означає, що один-єдиний видих може одночасно розповісти і про самого кита, і про його респіраторний мікробіом. Такий підхід відкриває потенційно нове вікно для оцінки здоров’я китоподібних без стресу для тварин.
Отже, зовсім невелика порція «соплів» виявилася джерелом величезного масиву даних — від повних геномів до карти мікробів у дихальних шляхах морських гігантів.
ДНК з «соплів» горбатих китів дозволила зібрати цілий геном з’явилася спочатку на Цікавості.

2912