"Нова Ялта" і поступки територіями: що замислили в Кремлі і як з цим справляється делегація України на переговорах

Сьогодні,   11:04    0

Зустріч Дональда Трампа, Володимира Путіна та Сі Цзіньпіна вже назвали можливою «новою Ялтою», нібито з домовленістю про новий світовий порядок і долю України. Проте, за словами політолога Володимира Фесенка, для таких висновків поки що немає підстав, адже кожен учасник має власні цілі, які далеко не завжди збігаються.

"Нова Ялта" і поступки територіями: що замислили в Кремлі і як з цим справляється делегація України на переговорах

Ілюзія «нової Ялти»: чого чекати від зустрічі

Майбутня зустріч лідерів США, Китаю та Росії на полях саміту АТЕС у китайському Шеньчжені вже обросла міфами про поділ світу та вирішення долі України за її спиною. Фесенко наголошує, що конкретних чи визначальних рішень від неї очікувати не варто, адже реальність значно прагматичніша.

Це не повноцінний саміт трьох держав, а коротка зустріч на полях ширшого заходу, яка триватиме максимум півтори–дві години. Часу вистачить лише на обмін позиціями щодо низки глобальних питань: від Ірану та Близького Сходу до Тайваню та ядерної зброї.

Водночас кожна зі сторін переслідує власні, часто взаємовиключні інтереси:

  • Росія прагне візуалізації «Нової Ялти». Для Путіна важливо отримати картинку, де він сидить за одним столом із лідерами США та КНР, демонструючи свій статус переможця та впливового глобального гравця.
  • США намагаються відтягнути Росію від Китаю. Трамп хоче просувати власний порядок денний, зокрема щодо обмеження стратегічних наступальних озброєнь та стримування Ірану.
  • Китай виступає господарем і прагне продемонструвати своє домінування. Для Сі Цзіньпіна це спосіб зондажу: можливість особисто оцінити динаміку відносин між Трампом і Путіним, до яких Пекін ставиться з певною підозрою.
Останні новини:  Турецька електромагнітна зброя EJDERHA за секунди знешкодила 51 дрон: як вона працює

Принципова відмінність від історичної Ялтинської конференції полягає в тому, що США, Китай та Росія не є союзниками. Між ними існують глибокі протиріччя, тому формат G3 наразі є лише ситуативним явищем, а не сталою конструкцією глобального управління.

Сценарій «НАТО в обмін на Донбас» і робота української делегації

Інформація про те, що американська сторона нібито порушувала питання виведення українських військ із підконтрольної частини Донбасу в обмін на членство в НАТО, не є офіційною пропозицією, а лише зондажем. Американські переговірники, розуміючи небажання Києва йти на територіальні поступки, тестують різні гіпотетичні сценарії.




Однак ця ідея позбавлена практичної перспективи з двох фундаментальних причин.

Останні новини:  Amazon не змогла запустити конкурента Starlink: аварія ракети знищила десятки супутників

Категорична незгода Росії. Для Москви недопущення України до НАТО є важливішим пріоритетом, ніж контроль над додатковими 20% території Донецької області. Це одна з головних цілей російської агресії, від якої Кремль не відмовиться.

Процедурна пастка для України. Гіпотетичний обмін вимагав би від України вивести війська заздалегідь, як перший крок. Натомість процедура вступу до НАТО є тривалою і складною: навіть після політичного рішення на саміті Альянсу починається ратифікація кожною країною-членом.

Досвід Швеції, чий вступ блокували Туреччина та Угорщина майже два роки, показує всі ризики. Україна може опинитися в situації, коли війська з Донбасу виведені, а членство в НАТО так і не отримано через зміну настроїв у Вашингтоні, позицію умовної Болгарії чи зміну влади в інших європейських столицях.

Останні новини:  Сафарі, містичні храми і козаки: що справді небанального побачити на Чернігівщині

Кулуарні розмови про нібито розбіжності між керівником ГУР Кирилом Будановим та головою фракції «Слуга народу» Давидом Арахамією щодо тактики переговорів відображають не розкол, а свідомо вибудовану систему стримувань і противаг. Президент Володимир Зеленський сформував команду так, щоб кожен учасник мав певну автономію, а стратегічний контроль залишався за главою держави.

Архітектура української делегації виглядає так:

  • Рустем Умєров – офіційний керівник делегації;
  • Давид Арахамія та Рустем Умєров – відповідають за комунікацію з представниками американського бізнесу в оточенні Трампа (наприклад, зі Стівом Віткоффом);
  • Кирило Буданов – фокусується на контактах із представниками американських спецслужб, Пентагону та фігурами на кшталт Джареда Кушнера;
  • Сергій Кислиця – виконує роль дипломатичного контролера, забезпечуючи коректність переговорного процесу з точки зору міжнародного права та дипломатичних норм.

Такий розподіл ролей дозволяє українській стороні паралельно тестувати різні дипломатичні сценарії. Усі принципові рішення ухвалює виключно президент на основі чітких директив, з якими делегація вирушає на кожен раунд переговорів.

Джерело: 24tv.ua