Дим від лісових пожеж не лише погіршує якість повітря, а й безпосередньо атакує захисні механізми наших дихальних шляхів. Команда UCLA показала, що такий дим паралізує війки на клітинах епітелію та послаблює щільні контакти між ними. Водночас дослідники виявили сигнальний шлях, блокування якого у лабораторії частково убезпечує людську тканину від ушкоджень. Про це повідомляє Newswise Science News.

За словами співавторки роботи, педіатра й фахівчині з легеневої медицини докторки Бріжітте Гомпертс (Brigitte Gomperts), легені фактично є «воротами» для дрібних частинок. Якщо бар’єр дихальних шляхів руйнується, частинки можуть проникати далі — до серця, мозку та інших органів, викликаючи запалення.
Як дим лісових пожеж ушкоджує дихальні шляхи
У нормі наші дихальні шляхи мають дві ключові лінії оборони. Перша — слиз, який затримує віруси, пил та забруднювачі. Друга — крихітні рухливі війки (цилії), що виштовхують слиз назовні. Ці структури ростуть з клітин епітелію, які щільно прилягають одна до одної, утворюючи бар’єр, що не дає шкідливим частинкам проникати глибше в організм.
Дослідники з UCLA виявили, що дим від лісових пожеж одночасно вражає обидві лінії захисту: війки втрачають координацію рухів, а «цемент», тобто білкові з’єднання між клітинами, слабшає. Це робить бар’єр проникнішим та знижує здатність дихальних шляхів очищатися.
Уроки з пожеж у Лос-Анджелесі 2025 року
Щоб оцінити вплив диму на реальну людську тканину, команда проаналізувала зразки слизової носа й пазух від 14 жителів Лос-Анджелеса, які перенесли операцію на пазухах до пожеж, під час них або впродовж двох тижнів після затухання вогнищ. У кожної людини зразок брали лише один раз на одній із цих стадій.
До пожеж епітелій верхніх дихальних шляхів виглядав цілісним. Під час пожеж його поверхня ставала плямистою, частини шару відшаровувалися, а в деяких місцях тканина зникала повністю; білкові «ущільнювачі» між клітинами були розірвані. Через два тижні після пожеж епітелій частково відновився, але залишався тоншим, а з’єднання між клітинами — неповністю відновленими.
Під електронним мікроскопом у тканині, зібраній під час пожеж, дослідники побачили щільні частинкоподібні структури всередині клітин та між ними. Вони були ідентифіковані за виглядом, але не були безпосередньо простежені до диму.
Усі пацієнти мали хронічне захворювання пазух, і рівень їхнього особистого впливу диму точно не вимірювали. Тож лише на основі цих зразків неможливо остаточно довести, що саме дим спричинив ушкодження. Для прямої перевірки гіпотези команда перейшла до аналізу вирощеної в лабораторії тканини дихальних шляхів.
«Міні-легені» в лабораторії та наростаючі ушкодження
Перше завдання полягало в тому, щоб змоделювати вплив диму. Постдокторантка докторка Керолайн Черрі (Caroline Cherry) адаптувала камеру, яка раніше використовувалася для експозиції тканин сигаретним димом. Вона подрібнила кору сосни з кампусу UCLA, скрутила з неї своєрідні «дерев’яні сигарети» та за допомогою програмованого насоса проганяла дим над клітинними культурами. Атмосферні та екологічні спеціалісти UCLA підтвердили, що розмір та хімія частинок відповідають реальному диму деревини в навколишньому середовищі.
Тканину отримували зі стовбурових клітин дихальних шляхів, виділених із донорських легень без захворювань. Такі клітини здатні оновлюватися та перетворюватися на різні типи клітин епітелію, створюючи «міні-дихальні шляхи» з працюючими війками та нормальними міжклітинними з’єднаннями.
Моделі піддавали дії диму три хвилини на день протягом п’яти днів, у проміжках постачали чисте повітря. Ураження накопичувалися від експозиції до експозиції. В незадимленій тканині скоординований рух війок спостерігався приблизно на 71% поверхні. Після п’яти днів впливу диму цей показник падав до близько 25%, хоча самі клітини масово не гинули. Одночасно послаблювалися міжклітинні «ущільнювачі», і бар’єр ставав більш проникним.
Відновлення було лише частковим. Через п’ять днів після останньої експозиції війковий рух сягав орієнтовно 46%, а бар’єр залишався ослабленим. Поки війки працюють гірше, дихальні шляхи менш ефективно очищаються від частинок, які можуть затримуватися в легенях тривалий час.
Сигнальний шлях MEK/ERK як мішень захисту
Щоб з’ясувати, які внутрішньоклітинні процеси пов’язані з ушкодженнями, команда співпрацювала з лабораторією доктора Мехді Бугадау (Mehdi Bouhaddou). Дослідники вивчали фосфорилювання білків — додавання малих хімічних міток, за допомогою яких клітини вмикають або вимикають білки. Дим суттєво змінював ці мітки, особливо на білках, що відповідають за побудову війок та підтримання внутрішнього «каркаса» клітини.
За візерунком змінених міток науковці змогли визначити, які сигнальні шляхи активуються. Серед них виділявся шлях MEK/ERK, відомий своєю роллю в регуляції росту клітин і вже наявний як мішень для деяких протиракових препаратів. Додаткові тести підтвердили, що цей шлях активується у тканині, підданій дії диму.
Тоді дослідники спробували його заблокувати. Вони обробляли тканину інгібітором MEK під назвою пімасертиб за 30 хвилин до кожної експозиції диму. В одній серії експериментів координований рух війок у контрольній (не підданій диму) тканині сягав близько 48% поверхні. У зразках, які зазнали впливу диму без лікування, цей показник знижувався до приблизно 14%. Натомість при найвищій дозі пімасертибу зберігалося близько 41% руху.
Мікроскопічний аналіз показав, що препарат допомагає зберегти внутрішню структуру війок та частково підтримати щільні контакти між клітинами. За словами Гомпертс, день, коли команда побачила, що війки продовжують бити попри дію диму, став одним із найрадісніших у лабораторії.
Ідея профілактичного захисту та подальші кроки
Оскільки препарат застосовували до кожної експозиції, ці експерименти моделюють саме профілактику, а не лікування вже наявних ушкоджень. Дослідники уявляють собі майбутній продукт у вигляді інгалятора чи назального спрею, який можна було б приймати перед прогнозовано задимленими днями, щоб напряму захистити дихальні шляхи.
Такий підхід особливо цікавий для пожежників, військових, які працюють поблизу відкритих вогнищ, а також для людей із підвищеним ризиком тяжких наслідків від диму — дітей, пацієнтів із захворюваннями легень або серця.
Наразі це рання стадія досліджень. Наступні кроки включають розробку придатної для інгаляцій форми сполуки та перевірку її безпеки. Автори наголошують, що їхня мета — створити доступний і недорогий засіб, який можна буде придбати без рецепта й використати будь-кому, хто потребує додаткового захисту від диму лісових пожеж.
Дим від лісових пожеж паралізує захист дихальних шляхів людини з’явилася спочатку на Цікавості.

2908