Під час сильних сонячних збурень рівень радіації на висоті польоту може помітно змінюватися. Нове дослідження показало, що вплив залежить від маршруту й висоти, тож оцінювати ризик потрібно для конкретного рейсу.
Фото: ChatGPT
Науковці проаналізували подію сонячних енергетичних частинок, яку зафіксували 11 листопада 2025 року. Такі потоки з’являються після потужних сонячних спалахів і корональних викидів маси: частинки прискорюються й можуть досягати навколоземного простору. Магнітне поле Землі відхиляє значну їх частину, однак на великих висотах і у високих широтах захист слабшає.
Дослідники розрахували дозове навантаження для кількох трансатлантичних маршрутів під час цієї події. На рейсі з Лондона до Нью-Йорка розрахункова потужність еквівалентної дози виявилася на 42,6% вищою за звичайний рівень. Водночас на рейсі з Лондона до Ньюарка суттєвого зростання не зафіксували. Отже, вплив був різним для різних літаків і напрямків.
Висота та широта мають значення
Під час сонячних збурень заряджені частинки найчастіше створюють більше навантаження на полярних і приполярних маршрутах. Там геомагнітне поле слабкіше відхиляє їх, а літак перебуває вище щільних шарів атмосфери, які також поглинають частину радіації. Тому оцінка для одного рейсу не може автоматично описувати умови на іншому.
Окремо в роботі розглянули висоти, на яких могли б літати бізнес-джети та надзвукові літаки. Модельні оцінки для частини таких сценаріїв перевищували орієнтовні рівні, які застосовують для контролю опромінення екіпажу: на висоті бізнес-джета йшлося про помірне перевищення, а на надзвуковій висоті поріг для сильнішого рівня був перевищений удвічі. Це не означає, що звичайний пасажирський рейс досяг таких значень, адже висота й профіль польоту були іншими.
Що це означає для пасажирської авіації
Результати не свідчать, що під час кожної магнітної бурі пасажирам загрожує небезпечна доза. Для оцінки потрібні дані про інтенсивність потоку частинок, час події, висоту літака, географічне положення та тривалість перебування в зоні підвищеного впливу. Один сильний епізод також не дає підстав робити висновки про довгострокову статистику ризику.
Для авіакомпаній і метеорологічних служб дослідження цікаве насамперед можливістю точніше враховувати космічну погоду під час планування полярних рейсів. У разі потужної події оператори можуть оцінити альтернативні висоти чи маршрути, якщо це виправдано прогнозом і умовами польоту. Водночас такі рішення мають враховувати паливо, безпеку, погоду та завантаженість повітряного простору.
Сонячні частинки здатні проникати в атмосферу й змінювати радіаційне середовище на авіаційних висотах. Найбільше практичне значення це може мати для екіпажів, які часто літають, зокрема на полярних напрямках, адже їхній сумарний час у повітрі значно більший. Саме тому міжнародні рекомендації передбачають контроль професійного опромінення членів екіпажу.
Автори наголошують на необхідності поєднувати спостереження за Сонцем, вимірювання частинок і моделі атмосфери. Так можна швидше визначати, які маршрути зазнають найбільшого впливу, і передавати авіації придатну для рішень інформацію. Головний висновок не в тому, що сонячні шторми роблять польоти загалом небезпечними, а в тому, що в екстремальні періоди радіаційні умови можуть різнитися залежно від маршруту та висоти.
Джерело: psm7.com

2901