2836
Запуск місячної місії Artemis II 1 квітня 2026 року спричинив сильні збурення у верхніх шарах атмосфери, які могли призвести до тимчасових похибок GPS у кілька метрів. Саме тоді США вперше за понад 50 років відправили астронавтів до Місяця.
Що вчені помітили після запуску
Дослідники з Національного університету Ченг Кунг на Тайвані проаналізували дані наземних GPS-приймачів, які науковці США використовують для відстеження руху тектонічних плит. За їхніми даними вони відтворили, як ракета SLS змінила концентрацію вільних електронів в іоносфері, шарі атмосфери вище приблизно 50 км. Препринт роботи підготовлено для журналу Geophysical Research Letters.
За даними авторів, збурення були значнішими, ніж після попередніх запусків ракет, і до десяти разів інтенсивнішими, ніж після тестових стартів Starship. При цьому Starship удвічі потужніша за SLS за тягою на старті.
Де з’явилися дві «дірки»
Вчені зафіксували два збурення. Перше залишив центральний ступінь SLS заввишки 65 м. Друге спричинили два ввімкнення двигунів верхнього ступеня на висоті близько 185 км, більш ніж за годину після старту. Саме ці маневри спрямували корабель Orion до Місяця, і саме друге збурення виявилося помітнішим.
Обидва простяглися над Америкою зі сходу на захід приблизно на 5000 км.
Чому це важливо для GPS
Супутники GPS літають на висоті близько 20 200 км, тож їхні сигнали проходять крізь іоносферу. Коли концентрація електронів змінюється, сигнал доходить швидше або повільніше, і приймач помиляється у визначенні відстані. Під час запуску наземні станції зафіксували зміни, що відповідають похибці в кілька метрів. Такі збурення від ракет значно коротші, ніж збої, спричинені сильними сонячними бурями, які можуть тривати днями.
«Похибки в пару метрів достатньо, щоб безпілотний автомобіль змінив смугу», пояснив співавтор дослідження Чарльз Лінь.
За його словами, це може вплинути й на позиціонування дронів.
Джерело: texno.novyny.live
