2836
Замість тріумфу католицьких змовників історія подарувала світу традицію, яка щороку в листопаді супроводжується вогнищами. Сьогодні обличчя Гая Фокса стало символом протесту, хоча справжній масштаб його задуму та кривавих наслідків часто губиться за карнавальними масками.
Чому Роберт Кейтсбі вирішив потопити англійський парламент у крові?
Після смерті королеви Єлизавети І у 1603 році англійські католики сподівалися на терпимість від нового монарха, Якова І (Джеймса І), адже його дружина мала католицькі симпатії. Натомість король наказав значній кількості католицьких священників покинути країну та відновив жорсткі штрафи для тих, хто не відвідував протестантські богослужіння.
Саме ця зрада надій стала тригером радикалізації. Справжнім архітектором Порохової змови був не Гай Фокс, як вважає масова культура, а Роберт Кейтсбі, харизматичний дворянин, фанатично відданий вірі. Він вирішив, що дипломатичні шляхи вичерпано, і врятувати католицизм можна лише знищенням протестантської верхівки.
План передбачав підрив Палати лордів під час відкриття парламенту 5 листопада 1605 року. Вибух мав убити короля, його старших синів і більшість парламентарів, а дев’ятирічну доньку монарха, принцесу Єлизавету, планували викрасти та посадити на трон як маріонетку. До змови Кейтсбі залучив Гая Фокса, професійного солдата, який воював у Фландрії на боці іспанців і добре знався на вибухівці.
Змовники орендували підвал під залом засідань і таємно перенесли туди 36 бочок із порохом, загалом близько двох з половиною тонн. Вибух зруйнував би не лише парламент, а й Вестмінстерське абатство з навколишніми будівлями.
Як один анонімний лист перетворив ідеальний теракт на національне свято?
Ідеальний план розбився об людський фактор. 26 жовтня 1605 року лорд Монтігл, католик і швагер одного зі змовників, отримав анонімного листа з порадою не відвідувати відкриття парламенту, адже там «станеться жахливий удар». Монтігл передав лист державному секретарю Роберту Сесілу, а той королю.
У ніч з 4 на 5 листопада загін під командуванням Томаса Кнівета спустився у підвал і знайшов чоловіка, який назвався Джоном Джонсоном. При ньому були годинник, сірники та трут. Це був той самий Гай Фокс. За особистим наказом Якова І його відправили до лондонського Тауера, де піддали тортурам на дибі.
Після кількох днів мук він назвав справжнє ім’я та видав спільників. Кейтсбі та кілька інших змовників загинули 8 листопада під час збройної сутички з шерифом у Голбеч-гаус. Тих, хто вижив, разом із Фоксом, стратили через повішення, патрання та четвертування наприкінці січня 1606 року. Парламент ухвалив «Закон про примусове святкування 5 листопада» (Observance of 5th November Act), який зобов’язував громадян щороку дякувати за порятунок короля.
Спершу держава змушувала людей публічно дякувати Богу та проклинати католиків. Із плином століть релігійний підтекст вивітрився: проповіді замінили феєрверками, а спалення опудала Папи Римського стало спаленням фігури самого Гая Фокса.
Сьогодні Ніч Гая Фокса лишається однією з яскравих традицій Великої Британії. Найбільша іронія в тому, що завдяки попкультурі та графічному роману «V означає Вендета» обличчя релігійного терориста, який хотів встановити теократичну диктатуру, стало символом боротьби за свободу та демократію.
Джерело: 24tv.ua