2742
Учені досі не знають напевно, коли і чому на Марсі склався достатньо теплий клімат, за якого на поверхні могла текти рідка вода. Нова гіпотеза пов’язує цей процес із появою іржі під поверхнею планети.
Підземний генератор водню
Вважається, що в далекому минулому Марс був більше схожим на Землю: там панував теплий клімат, а на поверхні існували річки й озера з рідкої води. Водночас дослідники вже багато років сперечаються, який склад атмосфери міг забезпечити такий клімат. Нова гіпотеза припускає, що потрібний для цього компонент утворювала циркуляція води під поверхнею Марса.
За словами Сін-Тай Лі з Університету Райса (штат Техас, США), взаємодія води із залізом у корі Марса могла протягом мільйонів років забезпечувати сталий приплив водню в атмосферу Червоної планети.
За моделлю, роль такого підземного генератора відігравала кора Марса, яка простягається вглиб на 80 кілометрів. Вона містить радіоактивні елементи, наприклад уран, торій і калій, які під час розпаду виділяють тепло. Розрахунки показують, що за достатньої товщини кори лід у її верхніх шарах, на глибині кількох кілометрів, може танути й утворювати водоносні горизонти.
Лі пояснює, що після появи таких горизонтів вода починає віддавати тепло, циркулюючи вгору та вниз крізь пористі верхні шари кори. Ці шари складаються переважно з базальту, багатого на залізо. Під впливом води залізо іржавіє, і в цей момент вивільняються молекули водню, які потім піднімаються в атмосферу.
Як водень посилював парниковий ефект
Водень сам по собі не є парниковим газом. Проте під час взаємодії з вуглекислим газом в атмосфері планети ці молекули могли посилювати парниковий ефект. Під час зіткнення молекули водню та вуглекислого газу деформуються, і це дозволяє їм поглинати інфрачервоне випромінювання в тому діапазоні, який сам по собі вуглекислий газ не поглинає.
За результатами дослідження, навіть невелика кількість водню в атмосфері Марса могла б значно підвищити середню температуру на планеті.
Водночас процес згодом припинився. Запаси води в корі вичерпалися, а рівень радіоактивності знизився. У результаті Марс перетворився на холодну пустельну планету, яку ми бачимо зараз.
Вчені вважають, що гіпотезу можна перевірити, дослідивши глибокі шари кори Марса. Лі також вказує, що окислення заліза, тобто його іржавіння, може пояснити червоний колір планети. Унаслідок падіння метеоритів окислені базальти опинилися на поверхні, а через вітрову ерозію пил поширився по всій планеті.
Джерело: science.focus.ua
