673
Уявіть собі «капсулу часу», яка пролежала запечатаною під землею мільйон років, а всередині — кістки птахів, що ніколи не бачили людей, і папуга, чий нащадок сьогодні вже не вміє літати. Саме таку природну капсулу часу відкрили дослідники в печері біля Вайтомо на Північному острові Нової Зеландії, про що розповідає ScienceDaily.
Найдивовижніше в цій історії те, що значна частина новозеландських видів зникла задовго до появи людей. Виверження вулканів і різкі кліматичні стрибки вже влаштовували масові «перезавантаження» природи, коли про людське полювання ще не могло бути й мови.
Що відомо коротко
- У печері на Північному острові знайдено викопні рештки віком близько 1 мільйона років.
- Виявлено кістки 12 видів птахів і 4 видів жаб — це перша велика наземна фауна такого віку в Новій Зеландії.
- Серед знахідок — новий вид папуги Strigops insulaborealis, давній родич сучасного какопо.
- За оцінками вчених, за цей мільйон років до приходу людей зникло близько 33–50% видів.
- Причиною вимирань були катастрофічні виверження вулканів і швидкі кліматичні зміни, а не діяльність людини.
Як печера стала мільйонолітньою «капсулою часу»
Печера біля Вайтомо працювала як сейф, у який природа складала свої «архіви». Тварини гинули, їхні тіла потрапляли всередину, а осипи ґрунту й попіл поступово накривали кістки новими шарами. Так, кістки опинилися затиснутими між двома шарами вулканічного попелу.
Це схоже на бутерброд: нижній шар попелу випав приблизно 1,55 мільйона років тому, верхній — близько 1 мільйона років тому. Усе, що між ними, — приблизний вік самих решток. Такий природний «штамп дати» в палеонтології трапляється рідко, тому вчені можуть досить точно сказати, коли жила ця давня спільнота птахів і жаб.
Старіший шар попелу показав ще одну деталь: це найдавніша відома печера на Північному острові Нової Зеландії. Тобто сама «скринька» для кісток теж виявилася дуже старою.
Пташиний світ, якого більше не існує
Кістки з печери відкрили зовсім іншу «авіфауну» — набір видів птахів, які жили разом у певний час. За словами провідного автора дослідження, доцента Тревора Ворзі (Trevor Worthy) з Університету Фліндерса, ця спільнота птахів не схожа на ту, яку зустріли перші люди в Новій Зеландії через мільйон років.
Якщо уявити історію природи як довгий серіал, то вчені раніше добре знали лише деякі «сезони». Наприклад, завдяки розкопкам у Сент-Батанзі вони мали «кадр» життя в Новій Зеландії 20–16 мільйонів років тому. А от проміжок у 15 мільйонів років до приблизно 1 мільйона років тому був майже порожнім. Нові знахідки заповнюють частину цієї величезної прогалини.
Дослідники оцінюють, що за мільйон років до приходу людей зникла третина — половина видів. Тобто ще до людського полювання та завезених хижаків природа вже переживала масштабні «перебудови» складу видів.
Предок какопо, який, можливо, ще вмів літати
Однією з найяскравіших знахідок став новий вид папуги Strigops insulaborealis. Це давній родич какопо — одного з найвідоміших птахів Нової Зеландії. Сучасний какопо — єдиний у світі повністю нелітаючий папуга, важкий, нічний і чудово пристосований до лазіння.
Фосильні кістки показали, що в давнього родича були слабші ноги, ніж у сучасного какопо. Сьогоднішній птах покладається на дуже сильні лапи, щоб лазити по деревах і пересуватися без польоту. Тому вчені припускають: його предок, можливо, менше лазив і ще частково зберіг здатність літати.
Це як побачити стару модель автомобіля, яка ще має крила, а сучасна версія — уже ні. Остаточно сказати, чи дійсно цей папуга літав, поки не можна — потрібні додаткові дослідження. Але сама ідея, що нинішній «важковаговик» какопо походить від більш рухливого, можливо, літаючого предка, змушує по-новому подивитися на еволюцію цього виду.
У печері також знайшли кістки вимерлого предка іншого знакового птаха — такахе, а ще — вимерлого виду голуба, близького до австралійських бронзокрилих голубів. Це свідчить, що давні ліси й чагарники Нової Зеландії були заселені зовсім іншими пташиними «сусідами», ніж сьогодні.
Коли вулкани й клімат переписують список видів
Співавтор дослідження, доктор Пол Скофілд (Paul Scofield) з музею Кентербері, пояснює: вимирання, які видно за цими кістками, були спричинені швидкими кліматичними змінами та катастрофічними виверженнями вулканів. Потужні вибухи вкривали Північний острів метрами попелу, змінювали ландшафт, знищували ліси й болота.
Коли середовище різко змінюється, частина видів просто не встигає пристосуватися. Інші, навпаки, отримують шанс. Такі «перезапуски» екосистем, за словами дослідників, стали потужним двигуном еволюційного розмаїття птахів та інших тварин на Північному острові.
Фосилії з печери стали для вчених тим, чого бракувало десятиліттями, — базовою точкою відліку для розуміння, як змінювалася природа Нової Зеландії до появи людей. Раніше головну увагу приділяли подіям останніх 750 років, коли люди принесли з собою полювання, щурів, котів та інші загрози.
Тепер стає очевидно: ще задовго до цього супер-вулкани й кліматичні стрибки вже «ліпили» унікальний вигляд новозеландської фауни.
Цікаві факти
Сучасний какопо — єдиний у світі папуга, який повністю втратив здатність літати, але його давній родич, судячи з кісток, міг бути ще частково літаючим.
Молодший шар попелу, що накрив кістки, утворився під час виверження, яке, за оцінками вчених, засипало значну частину Північного острова метрами попелу.
Дослідники порівнюють нову знахідку не з «пропущеним розділом», а з «пропущеним томом» історії природи Нової Зеландії — настільки великий проміжок часу вона заповнює.
FAQ
Це остаточні висновки, чи дослідження ще триває?
Робота з кістками вже дала перші важливі результати, але вчені наголошують: потрібні додаткові дослідження, зокрема, щоб точно з’ясувати, чи міг давній родич какопо літати. Нові аналізи можуть уточнити й вік окремих шарів, і деталі еволюційних змін.
Чи означає це, що люди не винні у вимиранні новозеландських птахів?
Ні. Дослідження показує, що до появи людей природа вже переживала великі вимирання через вулкани й клімат. Але це не скасовує того, що після заселення людиною темпи зникнення видів різко зросли. Нові дані просто додають глибший контекст до цієї історії.
Чому вчені так мало знали про цей період раніше?
Проблема в тому, що викопні рештки з проміжку між 16 і 1 мільйоном років тому в Новій Зеландії майже не збереглися або не були знайдені. Печера біля Вайтомо стала рідкісним місцем, де кістки не лише вціліли, а й опинилися між двома шарами попелу, що дозволило точно їх датувати.
Чи можуть подібні знахідки з’явитися в інших печерах?
Цілком можливо. Тепер, коли вчені знають, що печери можуть зберігати такі давні й добре датовані фауни, інтерес до подібних місць лише зростатиме. Нові розкопки можуть відкрити ще більше «капсул часу» й показати, як саме змінювалися екосистеми в різні епохи.
Мільйонолітня печера під Вайтомо нагадує, що історія вимирань і народження нових видів значно давніша й складніша за людську присутність. Вона показує, як планета сама по собі, через вулкани й клімат, безперервно переписує список мешканців, а ми лише нещодавно приєдналися до цієї давньої й драматичної гри.
Мільйон років вивержень змінили птахів Нової Зеландії з’явилася спочатку на Цікавості.
