2390
У країнах НАТО дедалі відкритіше говорять про те, що головним випробуванням для Європи у можливому великому конфлікті з Росією стане не перший удар, а здатність витримати довгу війну на виснаження. Європейські армії значно посилилися після 2022 року, але військові планувальники вказують на слабкі місця, які проявляються саме у затяжному протистоянні.
Війна в Україні показала, наскільки швидко сучасні армії витрачають боєприпаси, безпілотники, запчастини та техніку. Мільйони артилерійських снарядів, постійна потреба в ремонті бронемашин і безперервна робота систем ППО вимагають промислової бази, яка може працювати роками, а не місяцями.
Європа вже збільшує виробництво, однак цей процес відбувається повільніше, ніж хотіли б військові. Оборонні компанії готові будувати нові лінії, але вимагають довгострокових контрактів, інакше ризикують залишитися з дорогими заводами після короткого періоду високого попиту.
Інша проблема — фрагментація. Європейські армії використовують велику кількість різних платформ і калібрів, що ускладнює спільні запаси та ремонт. У мирний час це лише підвищує витрати, але під час великої війни може стати серйозним логістичним обмеженням.
Військові також говорять про цивільну стійкість. Тривалий конфлікт потребує захищених електромереж, транспорту, запасів пального, медичної системи та суспільної готовності жити в умовах високих оборонних витрат і постійної загрози.
Саме тому низка країн наполягає на спільному плануванні не лише військових операцій, а й виробництва та логістики. Йдеться про резерви боєприпасів, стандартизацію та можливість швидко перенаправляти ресурси між союзниками.
У НАТО наголошують, що сукупний потенціал Альянсу значно перевищує російський. Проблема полягає не у відсутності ресурсів, а у тому, наскільки швидко їх можна мобілізувати і наскільки довго суспільства готові підтримувати високу інтенсивність витрат.
