2371
Попри багаторічні американські санкції, мільярди доларів, пов’язаних з Іраном, щороку проходять через фінансові канали, які зрештою торкаються американської банківської системи. Таку картину описує The Wall Street Journal, аналізуючи складні мережі посередників, через які Тегеран продовжує отримувати доступ до доларових розрахунків.
Механізм не передбачає прямого переказу грошей з іранського банку до американського. Натомість використовуються торговельні компанії, банки у третіх країнах, рахунки у різних юрисдикціях та операції, які на папері можуть виглядати як звичайна комерційна діяльність.
Ключова проблема полягає в тому, що долар залишається центральною валютою світової торгівлі. Навіть якщо угода відбувається між двома неамериканськими компаніями, частина розрахунків може проходити через кореспондентські рахунки банків у США.
Американські регулятори роками намагаються перекривати такі схеми, але кожна нова санкція стимулює появу складніших ланцюжків. Посередники змінюють назви компаній, використовують нові рахунки та розподіляють платежі між кількома структурами.
Для Ірану ці канали мають стратегічне значення, оскільки дозволяють отримувати валюту від експорту енергоносіїв та інших товарів. Саме ці доходи Вашингтон намагається обмежити, щоб скоротити фінансові можливості Тегерана.
Розслідування WSJ показує, що санкційна система працює не як абсолютна блокада, а як постійна боротьба між контролем і адаптацією. США можуть ускладнювати фінансові операції, але повністю перекрити доступ Ірану до глобальної системи виявляється значно складніше.
