636
Групи людей, які вільно рухаються відкритим простором, мають несподівану схильність поступово закручувати свої траєкторії проти годинникової стрілки. Таку закономірність описали дослідники Токійського університету після п’ятирічної серії експериментів у Японії та Іспанії. Ефект виявився настільки стійким, що проявлявся навіть тоді, коли науковці навмисно змінювали склад груп і перевіряли можливі пояснення, пов’язані з культурою, праворукiстю чи правилами руху.
Ідея дослідження виникла майже випадково у 2020 році. Під час пандемії COVID-19 команда вивчала, як люди дотримуються дистанції та як групи розходяться у відкритому просторі. Дослідники помітили, що траєкторії не були симетричними: учасники раз у раз починали обертатися в одному напрямку. Спостереження вирішили перевірити окремо, і з часом воно переросло у масштабну роботу.
У 32 групах із 33 виник однаковий напрямок руху
У першій серії випробувань людям не давали складних інструкцій — їх просто просили ходити відкритим простором. У 32 групах із 33 учасники помітно частіше повертали проти годинникової стрілки, а з часом окремі траєкторії перетворювалися на спільний круговий рух.
Щоб виключити просте пояснення домінуванням правої руки або ноги, в Іспанії провели окремі експерименти з шульгами, лівоногими людьми та учасниками, які біля стіни зазвичай інстинктивно повертають праворуч. Проте навіть у цих групах загальна тенденція не змінилася.
Ефект перевіряли і в реальних масштабах. На шкільному подвір’ї розміром приблизно 50 на 60 метрів одночасно рухалися понад сто підлітків. У Японії, де пішоходи часто звикли триматися лівого боку, закономірність також зберігалася. Це послабило версію про те, що напрямок визначають місцеві правила пересування.
Найсильнішу схильність показали п’ятирічні діти
Особливо цікавими виявилися результати в дитячому садку. Під час вільної гри більшість груп п’ятирічних дітей починали кружляти проти годинникової стрілки ще виразніше, ніж дорослі. На думку одного з авторів роботи Клаудіо Фелічіані, це може свідчити про віковий компонент: із дорослішанням природна асиметрія руху, можливо, частково послаблюється під впливом звичок і соціальних правил.
Опитування 168 жителів Іспанії не виявило жодного неформального правила або культурної звички, яка могла б пояснити напрямок. Крім того, понад 200 людей окремо ходили в огородженому просторі, і навіть їхні індивідуальні траєкторії мали невелику асиметрію. Коли ці дані перенесли в комп’ютерну модель, вона відтворила той самий ефект закручування натовпу.
Автори не стверджують, що остаточно знайшли біологічну причину. Однак результати показують: колективний рух може виникати із дуже слабких індивідуальних переваг, які майже непомітні в однієї людини, але стають очевидними, коли одночасно рухається велика група. Така інформація може бути корисною для моделювання потоків людей на вокзалах, стадіонах, у торгових центрах і під час евакуацій.
