Стародавній кинджал єгипетського фараона Тутанхамона виявився виготовленим із заліза позаземного походження. Хімічний аналіз підтвердив, що метал потрапив на Землю разом із метеоритом, а майстри понад три тисячі років тому змогли викувати з нього напрочуд якісне лезо.

Знахідка в гробниці та склад металу
Незвичайну зброю археологи знайшли ще у 1925 році під час дослідження мумії Тутанхамона. Кинджал лежав серед поховальних пелен давньоєгипетського правителя, однак встановити справжнє походження металу вдалося лише завдяки сучасним методам дослідження.
Тутанхамон правив Єгиптом у XIV столітті до нашої ери, в епоху пізньої бронзової доби. Тоді місцеві майстри вже добре володіли технологіями обробки міді, бронзи та золота, але залізо залишалося надзвичайно рідкісним матеріалом. Широке використання заліза, виплавленого з руди, у східному Середземномор’ї почалося приблизно після 1200 року до нашої ери. Тому залізний кинджал у похованні фараона був винятковою річчю навіть за мірками царської родини.
Особливу увагу вчених привернув хімічний склад леза. Дослідження 2016 року показало, що метал містить незвично багато нікелю та кобальту, елементів, характерних для залізних метеоритів. Для аналізу використали портативне рентгенофлуоресцентне обладнання, яке дозволило дослідити метал без пошкодження історичного предмета.
Науковці перевірили дві ділянки клинка та порівняли результати з характеристиками одинадцяти відомих залізних метеоритів. Для калібрування обладнання також використали одинадцять сертифікованих зразків сталі. Виявилося, що частка нікелю в металі становить 10,8% із похибкою 0,3 відсоткового пункта, а вміст кобальту сягає 0,58% із похибкою 0,04 відсоткового пункта.
Метеоритне залізо та майстерність ковалів
Таке співвідношення елементів характерне саме для заліза метеоритного походження і суттєво відрізняється від складу звичайного заліза, яке отримували із земних руд у давнину. Для порівняння, у залізі, виготовленому із земної руди до XIX століття, вміст нікелю зазвичай не перевищував 4%. Натомість у залізних метеоритах його частка часто становить від 5 до 35%. Поєднання високої концентрації нікелю та кобальту стало переконливим доказом того, що для виготовлення кинджала використали метеоритне залізо.
Дослідників також здивувала якість стародавньої зброї. Клинок має напрочуд рівномірну форму, що свідчить про високий рівень майстерності людей, які його виготовили. На відміну від звичайної залізної руди, такий матеріал не потрібно було попередньо виплавляти, однак його природний склад створював труднощі під час кування. Зокрема, у метеоритному металі можуть міститися крихкі включення, які обмежують способи обробки. Попри це, стародавнім майстрам вдалося надати клинку правильної форми.
Нові подробиці технології з’ясували під час наступного дослідження. У 2020 році інша група науковців вивчила кинджал у музеї, а результати аналізу оприлюднили у 2022 році. Фахівці дослідили збережену кристалічну структуру металу та ознаки втрати сірки. Ці характеристики дозволили встановити, що залізо піддавали нагріванню, після чого його кували. За розрахунками, температура обробки становила щонайменше 700 градусів Цельсія, а найімовірніше не перевищувала 950 градусів. Науковці пояснюють це тим, що сильніше нагрівання могло б істотно змінити структурні особливості металу, які вдалося виявити.
Нерозгадана загадка
Такі результати дозволили частково відновити технологію виготовлення кинджала. Вони також показали, що майстри бронзової доби могли працювати з незвичайним залізом, яке потрапило на Землю з космосу. Проте одна з головних загадок царської зброї досі залишається нерозгаданою: вчені не змогли встановити, з якого саме метеорита виготовлено клинок Тутанхамона.
Проблема полягає в тому, що різні залізні метеорити можуть містити подібні концентрації нікелю та кобальту. До того ж структура вихідного матеріалу змінилася під час кування. Дослідникам також невідомо, де саме стародавні люди знайшли метеорит і яким шляхом залізо потрапило до майстрів. Достовірно встановленим залишається його позаземне походження.
Джерело: expert.in.ua

2937