
Коли людина, яка постійно дихає киснем, потребує перевезення в інше місто, на лікування чи до родини, головне питання полягає в тому, щоб кисню вистачило із запасом на весь шлях і на перші години після приїзду. Довга дорога додає ризиків: затори, зупинки, очікування біля приймального відділення. Тому такий маршрут планують інакше, ніж поїздку до лікарні в сусідньому районі.
Розрахунок запасу і підготовка на місці
Потреба в кисні залежить від призначеної швидкості подачі та тривалості дороги. До часу в путі варто додати резерв на непередбачені ситуації: затор, ремонт траси чи затримку з прийманням. Точний запас має визначати медичний персонал, однак родина повинна передати їм правильні дані, отримані від лікаря. Також корисно розповісти, як людина зазвичай переносить дорогу: чи бувають напади задишки, чи її укачує, скільки годин вона може витримати лежачи без перерви.
Умови міжміського перевезення людей, які дихають киснем, і порядок замовлення викладено окремо. Під час дзвінка називають швидкість подачі, тривалість маршруту та те, чи братимуть у дорогу власний концентратор, тобто прилад, що добуває кисень із повітря.
Подбайте, щоб у пункті призначення кисень був готовий до приїзду. Якщо людина переїжджає до родичів, домовтеся, щоб концентратор привезли або орендували заздалегідь і перевірили, чи він працює. Якщо пацієнт їде до лікарні, попередьте відділення, що він киснезалежний, і з’ясуйте, хто підключить кисень після передачі.
Перевірте й розетки в новій кімнаті: домашньому концентратору потрібна окрема розетка поруч із ліжком, без подовжувачів, які можуть перегріватися. Подумайте також про запасне живлення на випадок відключень світла, зокрема зарядну станцію чи генератор, і про те, хто ними займатиметься.
Дорога, зупинки і зміна стану
На довгому маршруті варто заздалегідь обговорити з бригадою кілька речей: коли і де можна змінити підгузок чи пелюшку, як пацієнт питиме й їстиме, щоб не знімати канюлі надовго, як провітрювати салон, не застуджуючи людину, і що робити, якщо в дорозі заколисує.
Довгу дорогу краще розбити на відрізки, а не намагатися доїхати якомога швидше. Коротка зупинка, щоб змінити положення тіла, корисніша за виграні пів години.
Медики стежать за сатурацією, тобто насиченістю крові киснем, і самопочуттям пацієнта впродовж усього маршруту. Родичу, який їде поруч, варто знати: посилена задишка, синюшність губ чи сплутана мова є приводом одразу сказати бригаді. Якщо такі ознаки з’явилися ще вдома, до приїзду машини, телефонуйте 103.
Почніть із дзвінка в пункт призначення і переконайтеся, що там чекатиме кисень і розетка біля ліжка. Після цього зберіть для бригади цифри від лікаря та замовляйте поїздку з урахуванням резерву часу. Аркуш із призначеннями візьміть із собою, щоб на місці не відтворювати їх з пам’яті.
Джерело: westnews.if.ua

2931