Дослідники Лабораторії Джексона у США виявили в серцях мишей ділянки з молекулярними ознаками вікового запалення та перебудови сполучної тканини. Найпомітнішими вони були у клапанах і корені аорти. Роботу опублікували 5 листопада в журналі Aging Cell.

Фото: Ольга А / Pexels License / Pexels
Як порівнювали серця мишей різного віку
Автори порівняли серця самців і самок мишей віком 6 і 24 місяці. У кожній групі було по три тварини однієї статі та віку. Команда поєднала аналіз активності генів у тканинах і окремих клітинних ядрах із просторовим картуванням. Після контролю якості до аналізу увійшли 116 002 ядра. Зрізи охоплювали всі чотири камери серця, клапани, корінь аорти та початкові ділянки великих судин.
Такий підхід дав змогу пов’язати молекулярні зміни з конкретними ділянками органа. У клапанах і аорті дослідники визначили найвищу частку макрофагів і однієї з груп фібробластів, тому подальший аналіз зосередили саме на цих клітинах. Макрофаги беруть участь в імунному захисті та запальних реакціях, а фібробласти підтримують сполучну тканину і беруть участь в утворенні рубців. Як пояснює Лабораторія Джексона, чимало попередніх робіт про старіння серця зосереджувалися на м’язовій тканині, передусім на лівому шлуночку.
У старих серцях макрофаги активніше використовували гени, пов’язані із запаленням і перебудовою тканин. У фібробластів змінювалися програми організації позаклітинного матриксу, тобто матеріалу, який оточує клітини й підтримує структуру тканини. Автори пов’язують ці спостереження зі зміною обміну сигналами між двома типами клітин.
Окремо вчені простежили активність гена Ccl8, пов’язаного із запальною сигнальною молекулою, та гена Cdkn1a, який кодує білок p21 і пов’язаний із зупинкою поділу клітин. До 24 місяців їхні сигнали ставали помітнішими й у міокарді, тобто в серцевому м’язі.
Відмінності між статями та порівняння з людським серцем
Деякі молекулярні маркери, які зазвичай пов’язують із клітинним старінням, команда виявила вже в молодих серцях. Наукова директорка JAX Надя Розенталь зазначила, що для оцінки стану клітин потрібно враховувати розташування таких ознак і їх поєднання.
У самців і самок виявили різні молекулярні зміни. У фібробластах старих самців сильніше проявлялися програми організації матриксу та колагену, а у самок помітнішими були процеси синтезу білка. Ці відмінності дослідники встановили за активністю генів.
Отримані дані зіставили з опублікованим атласом клітин людського серця. У фібробластів з активним CDKN1A збіглися 140 груп біологічних процесів, зокрема реакції на клітинний стрес. Загалом аналіз виявив 381 таку групу в мишей і 322 у людини, тому подібність автори характеризують як часткову.
Для перевірки спостережень на рівні білків команда розробляє панель на основі технології Cell DIVE. Вона дає змогу одночасно визначати кілька білків і їхнє розташування на зрізі серця. Серед цілей цієї роботи є білок p21.
За повідомленням JAX, дослідники також вивчають, як харчування, фізична активність і хвороби впливають на взаємодію цих клітин. Причинну роль ділянок у клапанах і аорті автори пропонують перевірити в окремих експериментах, зокрема з блокуванням Ccl8.
Джерело: amoledo.com

2910