Російська армія поступово втрачає можливість безперебійно забезпечувати свої підрозділи на Півдні. Українські удари по Кримському мосту, переправах, залізничних маршрутах і нафтопереробних заводах створюють окупантам проблеми одразу на кількох напрямках, а Росія тим часом стикається з нестачею технічних фахівців і дедалі більшими витратами на відновлення інфраструктури. Про те, як ці удари змінюють ситуацію на фронті, в інтерв’ю пояснив керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.

Ізоляція Криму та крах південної логістики
Останні удари по Кримському мосту, за словами Петра Андрющенка, продемонстрували безпрецедентну свободу дій українських безпілотних систем. Під час атаки в небі над переправою не зафіксували роботи російських мобільних груп чи систем ППО на кшталт “Тор” або “Панцир”. Це свідчить про виснаження протиповітряної оборони окупантів на цьому напрямку.
Виведення з ладу Кримського мосту є лише частиною ширшої картини. Російська логістика на Півдні стискається до критичного мінімуму: поромна переправа не здатна забезпечити повноцінне перекидання військових вантажівок, а використання великих десантних кораблів чи барж залишається під постійною загрозою ударів українських морських і повітряних дронів. Авіасполучення також не може компенсувати втрату залізничних та автомобільних шляхів.
Справжня катастрофа для військового забезпечення розгортається на материковій частині. Лише за останній час було зруйновано або суттєво пошкоджено кілька ключових мостів у Ростовській області та на окупованих територіях. Міст через річку Міус, який росіяни щойно відновили, знову атакували. Зруйновані Новоазовський міст та міст Гусельщикова змушують окупантів робити гак понад 70 кілометрів ґрунтовими дорогами.
До слова: 11 листопада Сили оборони України уразили міст у селі Гусельщикове Новоазовського району на окупованій Донеччині, який використовувався для переміщення вантажів на окуповані території. 15 листопада внаслідок атаки безпілотників було пошкоджено міст через річку Міус. Переправа забезпечувала об’їзний маршрут до траси на Маріуполь, рух нею обмежили, і росіянам довелося шукати альтернативні шляхи.
В умовах осінньо-зимового бездоріжжя це фактично паралізує оперативне перекидання техніки. Андрющенко наголошує, що якщо Силам оборони вдасться знищити два ключові залізничні мости через Дон у самому Ростові-на-Дону, російська військова логістика на південному напрямку зазнає остаточного колапсу. Саме Ростовський залізничний вузол є головною артерією, через яку вантажі йдуть на Іловайськ, Волноваху, Мелітополь та Чонгар.
Удари по НПЗ, кадровий голод і геополітичні наслідки
Паралельно Україна методично знищує економічний потенціал ворога, зокрема нафтопереробну галузь. Удари по підприємствах у Башкортостані, Новому Уренгої, Тюмені та Мурманську демонструють новий, системний підхід. Мета полягає не в одноразовому знищенні заводу, а в постійному виведенні з ладу ключових установок: росіяни витрачають місяці й величезні ресурси на ремонт, але щойно підприємство готується до запуску, туди знову прилітає український дрон.
Вранці 18 листопада безпілотники атакували Ільський та Афіпський нафтопереробні заводи у Краснодарському краї. На обох підприємствах зафіксували влучання, і це продовжує серію ударів по російській нафтовій інфраструктурі. Така гра по колу завдає ворогу значно більших економічних збитків, ніж разова зупинка, а наслідком стає поступове вичерпання стратегічних запасів палива в Росії.
Економічні та інфраструктурні проблеми Росії тісно переплітаються з деградацією військово-промислового комплексу та кадровим голодом. Падіння військово-транспортного літака Ан-12 у Тюменській області є яскравим індикатором цих процесів. Через нестачу штурмовиків на фронті російське командування змушене відправляти в окопи технічний персонал, який мав би обслуговувати авіацію.
Внутрішні інфраструктурні провали мають прямий вплив і на позиції Росії на міжнародній арені. Намагання Владіміра Путіна нав’язати світу ідею розподілу сфер впливу у форматі нової Ялти розбиваються об реальність на полі бою. Для Китаю та особисто Сі Цзіньпіна удари по Кримському мосту і безпорадність російської ППО є чітким маркером того, що Росія не є наддержавою. Нездатність Кремля гарантувати безпеку навіть ключових логістичних вузлів відштовхує Китай від повноцінної підтримки російських амбіцій.
Джерело: 24tv.ua

2915