Побілка плодових дерев – це не лише весняна традиція для гарного вигляду саду, а передусім засіб захисту стовбурів. Досвідчені садівники не обмежуються звичайним вапном або крейдяною побілкою: у розчин додають трохи жирної глини. Така суміш краще тримається на корі та працює як лікувальна «шпаклівка» для небезпечних пошкоджень – морозобоїн.

Чому виникають морозобоїни та чим вони небезпечні
Морозобоїни – це глибокі поздовжні тріщини на корі та деревині стовбура або скелетних гілок. Найчастіше вони з’являються наприкінці зими та на початку весни, у лютому-березні, коли денне сонце вже починає пригрівати, а вночі ще тримаються сильні морози.
Механізм їхньої появи простий, але руйнівний. Темна кора на сонячному боці вдень нагрівається до плюсової температури (+10…+15°C), клітини «прокидаються», а соки починають рухатися. Щойно сонце заходить, температура різко падає, інколи до -10°C і навіть нижче. Вода в клітинах миттєво замерзає і розширюється. Зовнішні шари кори стискаються від холоду швидше за внутрішні, не витримують напруги і лопаються з характерним тріском.
Додатковими факторами ризику можуть бути надмірне внесення азотних добрив наприкінці літа, коли дерево не встигає підготуватися до зими, різкі перепади температур і відсутність осінньої побілки.
Навіть невелика тріщина – це відкрита рана, яка становить серйозну загрозу для життя та врожайності дерева. Ворота для інфекцій. У пошкоджену кору легко потрапляють спори грибків (наприклад, трутовика), бактерії та віруси. Притулок для шкідників. У глибоких щілинах охоче селяться короїди та інші комахи, які руйнують деревину зсередини. Порушення живлення. Через розриви «судин» погіршується рух соків і поживних речовин від коріння до крони, тому дерево слабшає і гірше плодоносить. Якщо тріщина велика і зачепила камбій (живий шар під корою), дерево може загинути.
Як глина допомагає побілці та як приготувати суміш
Звичайне вапно або крейда добре відбивають сонячні промені, запобігаючи перегріву кори. Проте в чистому вигляді така побілка швидко змивається дощами, обсипається і не здатна заповнити нерівності чи дрібні розриви. Додавання глини вирішує одразу кілька завдань.
● Замазування тріщин і морозобоїн. Глина має пластичну структуру, тому щільно заповнює дрібні тріщини, пори та старі морозобоїни, перекриваючи доступ воді, інфекціям і шкідникам.
● Міцне зчеплення. Глина працює як природний клей: утримує вапно на стовбурі набагато довше, не даючи йому обсипатися після висихання чи змитися першим весняним дощем.
● Захист від перепадів температур. Щільний глиняно-вапняний шар створює додаткову теплоізоляцію, згладжуючи різницю між денним теплом і нічним холодом.
● Здорове мікросередовище. Глина сприяє швидшому загоєнню та затягуванню пошкоджених тканин кори.
Щоб суміш вийшла якісною, за консистенцією вона має нагадувати густу сметану: її легко наносити щіткою, але вона не стікає по стовбуру. На 10 літрів води знадобиться 2–2,5 кг гашеного вапна або крейди (для молодих саджанців краще брати крейду, щоб не обпекти ніжну кору), 1 кг жирної глини, яку варто заздалегідь замочити у воді, щоб розійшлися всі грудочки, та 300–500 г мідного або залізного купоросу, попередньо розчиненого в теплій воді, для знезараження тріщин і знищення грибків.
Перед нанесенням стовбур обережно очищають дерев’яним шкребком або щіткою від відмерлої кори, моху та лишайників. Якщо на дереві вже є глибока свіжа морозобоїна, її спочатку зачищають до здорової тканини, дезінфікують розчином мідного купоросу і лише потім ретельно замазують густою сумішшю з глиною.
Джерело: radioclub.ua

2915