Лохина росте повільно, тож перший помітний урожай з’являється лише через два-три роки після посадки, а найвищої врожайності кущ досягає приблизно на п’ятий рік. Щоб пришвидшити плодоношення, радять купувати дво- або трирічні саджанці: у горщиках або з відкритою кореневою системою. Молодші рослини коштують трохи дешевше, але можуть відсунути значний урожай на рік-два.

Вибір сорту, місця і ґрунту
Усі сорти лохини поділяють на чотири основні типи, і обирати варто з огляду на клімат і ділянку. Високорослі сорти стійкіші до хвороб і виростають приблизно до 1,8 м. Здебільшого вони самозапильні, але перехресне запилення з іншим сортом підвищує врожай. Низькорослі кущі сягають до 60 см заввишки, добре ростуть у контейнерах і в прохолодному кліматі, однак не самозапильні, тому потрібно щонайменше два сорти.
Напіввисокі гібриди заввишки близько 1,2 м добре переносять низькі температури. Сорт «кроляче око» виростає до 3 м, потребує частої обрізки, любить тепле літо і погано переносить холодні зими. Для плодоношення йому потрібен інший сорт того ж типу.
Кущ обирають на сонячному місці, захищеному від сильного вітру. Лохина витримує легке притінення, але для кращого врожаю їй потрібно щонайменше 6 годин сонця на день. Ґрунт має бути пухким, добре дренованим і багатим на органіку. Найважливіший параметр — кислотність: оптимальний pH для лохини становить 4,0-5,0, а в лужному ґрунті кущ відстає в рості. Перевірити показник можна недорогим pH-метром, і якщо він завищений, варто внести підкислювач. Вимірювати pH зручно восени, щоб до весняної посадки встигнути підготувати ділянку.
Важкі глинисті ґрунти, які затримують вологу, не підходять, адже коріння лохини росте здебільшого вшир, а не вглиб. Такий ґрунт варто поліпшити або вирощувати лохину в контейнері.
Посадка, догляд і захист врожаю
Яму для саджанця викопують удвічі ширшу за кореневу систему і на 8-10 см глибшу, щоб коріння могло розростатися вшир. За потреби вносять компост або підкислювач. Саджанець ставлять так, щоб коренева куля була трохи нижче рівня землі, а коріння розправлене в усі боки. Яму добре поливають водою ще до засипання, засипають землею і злегка ущільнюють. Пристовбурне коло мульчують шаром органіки в кілька сантиметрів, найкраще хвоєю або сосновою корою.
Між кущами залишають 1,2-1,5 м, точна відстань залежить від сорту. Повного розміру більшість рослин досягає приблизно через 10 років. Мульча з хвої поступово підкислює ґрунт, стримує бур’яни і зберігає вологу, не допускаючи перезволоження коріння. Для цього найкраще підходить зелена хвоя, бо в ній найбільше кислоти.
Висаджувати лохину радять ранньою весною, щоб рослина встигла укорінитися до сильної літньої спеки. У перший рік після посадки їй потрібно 2,5-5 см води щотижня з поливу або дощу. Кущі віком від двох років поливають лише під час тривалої посухи.
Лохину підживлюють тричі на рік добривом для рослин, які люблять кислий ґрунт. Перше підживлення роблять перед появою квітів ранньою весною, друге — через 4-6 тижнів, третє — після завершення цвітіння. Компост як добриво не радять, бо він може змінити pH ґрунту. У перші роки обрізка не потрібна. Пізніше кущі обрізають наприкінці зими, здебільшого в січні або лютому, прибираючи сухі, хворі та низькі гілки, що торкаються землі.
Найбільшу загрозу для врожаю становлять птахи, які можуть знищити ягоди ще до дозрівання. Захистити кущі допоможе сітка, яку натягують до початку дозрівання і знімають після збору врожаю.
Джерело: hospodar.ua

2912