Те, як люди описують власне життя, може розповісти про їхні особистісні особливості більше, ніж здається. Дослідники з Університету Міссісіпі виявили, що певні психопатичні риси пов’язані з характерними особливостями мовлення. Результати при цьому суперечать поширеному уявленню про людей із такими рисами як про холодних і позбавлених емоцій.

У дослідженні, опублікованому в журналі Personality and Individual Differences, науковці проаналізували 450 особистих історій. Вони з’ясували, що три основні виміри психопатії пов’язані з різними моделями використання слів. Автори наголошують, що їхня мета не полягає в тому, щоб навчитися діагностувати психопатію за мовленням. Дослідження має показати, як особистісні особливості можуть проявлятися навіть у звичайному повсякденному спілкуванні.
450 історій про особисте життя
Дослідники використовували триархічну модель психопатії, яка розглядає три окремі характеристики. Першою є безстрашність (boldness), тобто упевненість у собі, сміливість і низький рівень страху. Другою є жорстокість (meanness), яка означає схильність до бездушності та зниження емпатії. Третьою є розгальмованість (disinhibition), що передбачає труднощі з контролем імпульсів і поведінки.
У дослідженні взяли участь 450 людей, серед яких були студенти та особи, які повідомили про перебування в місцях позбавлення волі. Їх попросили описати важливі події свого життя: найбільші радощі, найважчі моменти та переломні ситуації.
Після цього учасники заповнили опитувальник для оцінювання психопатичних рис. Тексти науковці проаналізували за допомогою спеціального програмного забезпечення, яке визначало частоту слів, пов’язаних з емоціями, досягненнями, соціальним впливом і ризиком.
Неочікувані відмінності у використанні слів
Найбільше негативної лексики виявилося в історіях людей із вищим рівнем розгальмованості. Вони також рідше згадували друзів, позитивні емоції та особисті досягнення.
Зовсім іншу картину дослідники побачили у людей із вираженішою жорстокістю. Вони частіше використовували позитивні слова, згадували досягнення та винагороди, а також рідше вдавалися до висловів, пов’язаних із негативними емоціями.
Безстрашність мала ще один характерний зв’язок із мовленням. Учасники з вищими показниками цієї риси рідше використовували слова, пов’язані з тривогою, зокрема «страх», «боюся» та «хвилююся». У їхніх розповідях також було менше згадок про психічні розлади.
Ці результати свідчать, що психопатичні риси не формують єдиного стилю спілкування. Кожна з них може по-різному впливати на те, як люди описують свої почуття, цілі, стосунки та життєвий досвід. Зв’язок між рисами та мовленням також залежав від теми розповіді. Наприклад, описуючи складний період життя, людина могла використовувати зовсім інші слова, ніж під час згадки про власний успіх.
Це ставить під сумнів стереотип про те, що психопатія завжди супроводжується емоційно порожнім або одноманітним мовленням. Науковці також наголошують, що психопатію доцільніше розглядати не як простий поділ на тих, хто має цей розлад, і тих, хто його не має, а як сукупність характеристик, виражених різною мірою. Вони можуть траплятися і серед людей, які ніколи не вчиняли злочинів.
Розуміння окремих компонентів психопатії важливе для оцінювання ризиків, пов’язаних із насильством, повторними правопорушеннями та проблемами у близьких стосунках. Водночас окремі слова чи стиль розповіді не можуть бути підставою для висновків про психопатію конкретної людини. Йдеться про статистичні зв’язки, виявлені в групі учасників, а не про метод психологічної діагностики.
Джерело: portaltele.com.ua

2910