Астрономи вперше простежили, як гігантська екзопланета ніби «зникає» з поля зору телескопів. Йдеться про газового гіганта TOI-2535b, чий незвичний орбітальний танець із прихованою сусідньою планетою змусив його припинити проходити перед диском рідної зірки. Про цей небуденний ефект йдеться в новій роботі, опублікованій в The Astrophysical Journal Letters, на яку звертає увагу видання ScienceAlert.

Гарячий Юпітер із супутником-сусідом
Зірка TOI-2535 — це карлик спектрального класу K, трохи менший за Сонце, віком близько 9,7 мільярда років і розташований приблизно за 1 100 світлових років від нас. Біля неї обертається TOI-2535b — так званий «гарячий Юпітер»: планета, ймовірно співставної з Юпітером маси, але значно ближча до своєї зірки.
TOI-2535b здійснює повний оберт лише трохи більше ніж за вісім діб, тобто у понад десять разів швидше, ніж Меркурій обертається навколо Сонця. На підставі руху планети в просторі вчені дійшли висновку, що в системі є щонайменше ще одна, поки що не спостережувана напряму планета, ймовірно приблизно розміру Сатурна.
Саме ці два гіганти, за розрахунками, тягнуть один одного гравітаційно так, що їхні орбіти стають нахиленими та «хиткими» — не схожими на відносно плаский диск нашої планетної системи.
Чому планета «зникла» з транзитів
Екзопланету TOI-2535b вперше виявив у 2019 році космічний телескоп NASA TESS за транзитним методом. Цей підхід ґрунтується на реєстрації слабкого зниження яскравості зірки, коли планета проходить перед її диском. Таким способом відкрито приблизно 4 800 з майже 6 500 підтверджених екзопланет.
Протягом наступних семи років, за даними TESS та низки наземних і космічних телескопів, астрономи бачили, як траєкторія проходження TOI-2535b по диску зірки повільно змінюється. Спочатку планета перетинала майже середину диска, потім її шлях зміщувався все вище, допоки вона не почала лише ледь «зачіпати» край зірки.
Зрештою, за розрахунками, до березня 2026 року TOI-2535b повністю перестає перетинати видимий диск зірки з нашої точки зору. Тобто вона нікуди фізично не зникає, але для транзитних спостережень стає невидимою.
Астрофізик Самуель Йі (Samuel Yee) з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі пояснює, що наша Сонячна система є майже пласкою: більшість орбіт планет нахилені одна до одної менш ніж на градус. Це очікуваний наслідок формування з плаского протопланетного диска.
У системі TOI-2535 взаємний нахил орбіт двох гігантів становить щонайменше 5 градусів, тобто значно більше, ніж у більшості відомих багатопланетних систем. Саме зміна цього нахилу в часі й призводить до того, що планета періодично входить у лінію нашого огляду та виходить із неї.
Орбітальне «гойдання» на десятиліття
Кожен повний цикл такого орбітального «розгойдування» може тривати 30–50 років. Упродовж цього часу змінюється те, як саме планети перетинають диск своєї зірки з точки зору земного спостерігача: від глибоких транзитів через центр до ледь помітних ковзань по краю й повної відсутності проходжень.
Автори роботи порівнюють це з затемненнями в системі Земля–Місяць–Сонце. Якби орбіта Місяця була ідеально узгоджена з орбітою Землі навколо Сонця, ми б мали затемнення кожного місяця. Невеликий нахил орбіти означає, що затемнення відбуваються лише за особливих геометричних умов — так само й транзити далеких екзопланет.
У супровідному відео, створеному дослідницькою групою, показано, як TOI-2535b з’являтиметься та зникатиме для нас упродовж наступних десятиліть, а її прихований «сусід» може невдовзі теж почати проявляти себе в транзитах.
Подивитися візуалізацію орбітальної еволюції системи TOI-2535
Моделювання стабільності та загадкове минуле системи
Щоб з’ясувати, наскільки стійкою є така конфігурація, дослідники промоделювали еволюцію системи впродовж 1 мільйона років, що відповідає близько 50 мільйонам обертів TOI-2535b навколо зірки. Розрахунки показали, що орбітальний резонанс між двома гігантами, ймовірно, робить їхню взаємодію стабільною та захищає від руйнування системи чи викидання планет у космос.
Робота також пропонує можливе пояснення деяких особливостей гарячих Юпітерів, але з важливою поправкою. Для системи TOI-2535, де дві масивні планети тісно взаємодіють на коротких орбітах, такий вигляд навряд чи є первинним.
За словами Самуеля Йі, ці планети, ймовірно, мігрували всередину через протопланетний диск на ранніх стадіях існування системи. Натомість те, як саме їхні орбіти набули такого підвищеного нахилу, залишається відкритим питанням.
Скільки планет ми вже «пропускаємо»
Незвичний випадок із TOI-2535b нагадує, наскільки минущими можуть бути астрономічні явища й як сильно спостереження залежать від геометрії. Планети можуть входити в зону видимості для транзитного методу й виходити з неї, не змінюючись фізично — лише через повільні зміни орбіт.
Самуель Йі зазначає, що вже є кілька випадків, коли астрономи бачили появу нових транзитів у раніше «німих» системах. Це означає, що планети буквально весь час «з’являються» і «зникають» з нашої перспективи, а значна частина населення Галактики може досі залишатися прихованою від оглядів на кшталт TESS.
Астрономи вперше побачили зникнення гігантської екзопланети з’явилася спочатку на Цікавості.

2901