1313
Лічильники в оселі звично асоціюються з щомісячною передачею показань, проте кожен із них має ще одну важливу дату — наступної повірки. Перевірка потрібна, щоб підтвердити точність вимірювання, а пропущений строк у певних випадках може вплинути на порядок нарахувань.
Для квартирних лічильників води типовий міжповірочний інтервал становить чотири роки. Дату слід шукати в документах на прилад або в особистому кабінеті постачальника. Саму процедуру має виконувати організація, уповноважена на метрологічні роботи.
Якщо лічильник справний, результат засвідчують відповідною відміткою чи документом. Якщо перевірка показала несправність, власник отримує інформацію про непридатність приладу. У разі квартирного водолічильника витрати на повірку й пов’язані роботи зазвичай несе власник, якщо договором не визначено інше.
Для газових лічильників інтервали відрізняються залежно від класу точності: у наведених джерелом правилах прилад класу 1,0 повіряють через два роки, а класу 1,5 — через вісім. Організацією планової процедури для побутових споживачів займається оператор газорозподільної мережі, який також покриває відповідні роботи.
Якщо власник не допустив спеціалістів до газового лічильника й через це пропущено повірку, можуть застосувати інший порядок розрахунку споживання. Саме тому повідомлення оператора та погодження доступу до приладу краще не ігнорувати.
Для електролічильників універсального інтервалу немає. У різних моделей він може становити від кількох до багатьох років залежно від типу і класу точності. Наприклад, джерело наводить окремі строки 6, 8, 10 та 16 років для різних приладів. Найточніша відповідь — у паспорті конкретного лічильника та інформації від оператора системи розподілу.
Найпростіший спосіб уникнути плутанини — зберігати документи на всі прилади разом і перевіряти дати повірки завчасно. При цьому перед оплатою послуг варто з’ясувати, хто саме зобов’язаний організувати та профінансувати процедуру.
https://24tv.ua/economy/lichilniki-vodi-gazu-svitla-yak-chasto-potribna-povirka_n3153452
