1090
Після обману або болісного розриву навіть звичайна близькість із новою людиною може викликати настороженість. Людина прислухається до кожного слова, шукає прихований підтекст і боїться ще раз пережити розчарування. Психологи пояснюють, що повернення довіри не відбувається за наказом і не означає готовності беззастережно вірити всім довкола. Це поступовий процес, у якому важливі і власні кордони, і досвід безпечних стосунків.
Перший крок — відновити довіру до себе. Почніть із невеликих реалістичних обіцянок і намагайтеся їх виконувати: запланувати відпочинок, завершити посильну справу чи відмовитися від небажаної зустрічі. Коли людина переконується, що може покладатися на власні рішення, страх помилитися у виборі інших поступово слабшає. Важливо обирати досяжні цілі, а не перетворювати кожну невдачу на доказ власної неспроможності.
Другий крок — зменшити постійну самокритику. Після зради люди іноді звинувачують себе в довірливості або в тому, що не помітили тривожних ознак. Проте нескінченне повернення до помилок не допомагає будувати нові стосунки. Корисніше визнати неприємний досвід, помітити власні сильні сторони й ставитися до себе з тією ж повагою, якої хочеться від інших.
Третій крок — перевіряти довіру в реальних взаєминах невеликими діями. Не обов’язково одразу розповідати особисті подробиці або погоджуватися на близькість, до якої ви не готові. Можна починати зі звичайної відвертості й спостерігати, чи збігаються слова людини з її вчинками. Водночас відкритість не вимагає ігнорувати порушення меж або повторні обмани. Здорові стосунки допускають поступовість, обережність і право сказати «ні».
