3837
Жоржини та гладіолуси не належать до культур, які можна безпечно залишити в ґрунті на всю зиму. Їхні бульби й бульбоцибулини чутливі до промерзання, тому восени посадковий матеріал потрібно вчасно викопати, просушити та перенести у непромерзаюче приміщення. При цьому надто поспішати теж не варто, адже рослинам необхідно завершити сезон і накопичити поживні речовини.
Гладіолуси зазвичай викопують через чотири-шість тижнів після завершення цвітіння, коли листя починає жовтіти. Залежно від сорту та погоди це може бути вересень або початок жовтня. Лопатою чи садовими вилами обережно підкопують рослину, відступаючи від стебла, щоб не пошкодити нову бульбоцибулину.
Після викопування стебло гладіолуса вкорочують, залишаючи кілька сантиметрів, землю акуратно обтрушують. Усі м’які, підгнилі або механічно пошкоджені екземпляри відразу відбраковують. Перед зберіганням посадковий матеріал добре просушують у теплому сухому приміщенні з вентиляцією протягом одного-двох тижнів.
Жоржини викопують пізніше. Найкращим сигналом стає перший легкий мороз, після якого надземна частина рослини чорніє. У цей момент стебла зрізають, а кущ обережно дістають із землі. Бульби не варто тягнути за залишки стебла, оскільки шийка легко пошкоджується і потім загниває.
Після очищення жоржини оглядають, прибирають травмовані та уражені частини й залишають підсохнути. Зберігати їх можна в коробках, пересипавши сухим піском, тирсою, вермикулітом або папером. Гладіолуси зручно складати в паперові пакети, сітчасті мішечки чи ящики з доступом повітря.
Упродовж зими посадковий матеріал потрібно регулярно оглядати. Якщо якась бульба або бульбоцибулина стала м’якою, вкрилася пліснявою чи почала гнити, її відразу прибирають. Такі перевірки допомагають не допустити поширення проблеми на весь запас.
