3757
21 вересня Стівену Кінгу виповнилося 79 років, і до цієї дати особливо показово виглядає масштаб створеної ним літературної імперії. Письменник давно перестав бути лише автором хорорів: його книги продаються сотнями мільйонів примірників, а екранізації регулярно стають великими голлівудськими релізами. Для української аудиторії Кінг останніми роками відомий ще й своєю публічною підтримкою України після початку повномасштабного вторгнення.
Шлях до великих грошей починався дуже скромно. На початку 1970-х Кінг працював учителем англійської, писав у вільний час і не мав фінансової стабільності. Ситуацію змінила «Керрі»: початковий аванс за книгу становив лише 2,5 тисячі доларів, однак права на масове паперове видання згодом продали за 400 тисяч, приблизно половину з яких отримав сам автор.
Екранізація «Керрі» Браяна Де Пальми ще сильніше розігнала інтерес до роману. Саме тоді сформувався механізм, який згодом неодноразово працював із книгами Кінга: спочатку історія заробляє як літературний твір, потім продаються права на адаптацію, а вихід фільму знову повертає читачів до оригіналу.
За різними оцінками, у світі продано понад 350 мільйонів примірників книг Кінга. Його старі романи продовжують стабільно купувати через десятиліття після публікації, а кожна нова екранізація фактично стає черговою рекламною кампанією для книжкового каталогу.
Особливо показовим став успіх «Воно». Фільм 2017 року при бюджеті близько 35 мільйонів доларів зібрав у світовому прокаті понад 704 мільйони. Друга частина коштувала близько 70 мільйонів і зібрала приблизно 473 мільйони. Разом дві сучасні екранізації лише у кінотеатрах принесли близько 1,18 мільярда доларів.
Водночас ці цифри не означають, що всі касові збори отримує письменник. Кінг заробляє на авансах, роялті та угодах щодо використання інтелектуальної власності. Forbes ще у 2016 році оцінював його кар’єрні доходи більш ніж у 450 мільйонів доларів, однак відтоді вийшло чимало нових книжок, фільмів і серіалів.
Особливим елементом його підходу стала програма Dollar Baby, у межах якої молоді режисери могли отримувати права на окремі короткі твори фактично за один долар для некомерційних екранізацій. Тож фінансовий феномен Кінга полягає не тільки у великих гонорарах, а й у тому, що створені ним історії продовжують залишатися комерційно цінними через десятки років.
