1658
Пеларгонія, яку часто називають геранню, може рясно цвісти на балконі чи в саду майже до осені, але залишати її надворі до сильного похолодання не варто. Рослина чутлива до низьких температур, тому переносити горщики в приміщення бажано ще до того, як нічні показники наблизяться до небезпечних значень.
Перед перенесенням у будинок рослину уважно оглядають. Особливу увагу звертають на нижній бік листків, пазухи та молоді пагони, де можуть ховатися попелиця, білокрилка, павутинний кліщ та інші шкідники. Якщо занести заражену пеларгонію до кімнати, комахи швидко поширяться й на інші вазони.
Сухе, пожовкле або пошкоджене листя видаляють, так само як і відцвілі суцвіття. Надто довгі пагони можна вкоротити, щоб кущ займав менше місця й краще переносив зимівлю. Радикально обрізати рослину одразу після різкої зміни умов не потрібно: краще дати їй кілька днів на адаптацію.
Після перенесення полив поступово скорочують. Узимку пеларгонія росте повільніше й використовує менше води, тому постійно мокрий субстрат може призвести до загнивання коріння. Поливають лише після того, як верхній шар ґрунту помітно підсохне, а зайву воду з піддона обов’язково зливають.
Для зимівлі рослині потрібне світле місце. Якщо кімната надто тепла й одночасно темна, пагони швидко витягуються, стають тонкими та слабкими. Прохолодніше приміщення з достатнім освітленням допомагає пеларгонії пройти період спокою значно спокійніше.
Наприкінці зими або на початку весни режим догляду поступово змінюють: збільшують полив, за потреби проводять формувальну обрізку й починають підживлення. Саме осіння підготовка визначає, наскільки добре рослина збереже сили та як швидко відновить активний ріст наступного сезону.
