2548
Повітряний простір країн НАТО дедалі частіше стає зоною появи невідомих або підозрілих безпілотників. За останні два роки подібні інциденти зафіксували щонайменше 16 держав Альянсу, причому найбільша концентрація випадків припадає на східний фланг та країни поблизу Росії й Білорусі. Європейські військові та спецслужби розглядають частину цих польотів як елемент тактики «сірої зони», коли тиск здійснюється нижче порогу відкритого збройного конфлікту.
_Hornet_XR_UAV_(cropped).jpg?width=1280)
Безпілотники помічали поблизу військових баз, аеропортів, енергетичних об’єктів та критичної інфраструктури. Частина апаратів використовувалася для спостереження, інші могли нести вибухівку. Один із найгучніших випадків стався в Німеччині, де поблизу аеропорту Лейпцига виявили кілька професійно виготовлених дронів із вибуховими пристроями. Німецькі слідчі пов’язали цей епізод із російськими операторами, хоча Москва заперечує причетність.
Подібні інциденти змушують НАТО переглядати традиційну систему протиповітряної оборони. Винищувачі F-16 або F-35 здатні перехоплювати безпілотники, однак використання дорогих керованих ракет проти відносно дешевих дронів створює очевидну економічну проблему. Вартість одного перехоплення в окремих випадках може у десятки або сотні разів перевищувати вартість самого апарата.
Через це європейські країни прискорюють розробку багаторівневого «дронового щита». Він має об’єднати радари, акустичні та оптичні сенсори, засоби радіоелектронної боротьби, дешевші ракети й автоматизовані системи перехоплення. Планується, що перші елементи спільної системи будуть розгорнуті до 2027 року, хоча її повна ефективність залежатиме від обміну даними між країнами.
Бельгія, наприклад, адаптує винищувачі F-16 для використання дешевших ракетних блоків Thales, які можуть бути ефективнішими проти масових дронових атак. Інші країни експериментують із мобільними гарматними комплексами, лазерними системами та безпілотниками-перехоплювачами. Війна в Україні показала, що протиповітряна оборона повинна мати достатню кількість дешевих засобів для боротьби з масовими цілями.
Серед апаратів, які фіксувалися поблизу території НАТО, експерти називають як розвідувальні моделі, так і ударні системи, подібні до російських «Герань-2» та «Гербера». Не в кожному випадку можливо швидко встановити оператора, оскільки дрони можуть запускатися з цивільних платформ, кораблів або територій третіх країн. Саме невизначеність походження часто ускладнює політичну відповідь.
Для Альянсу ключове завдання полягає в тому, щоб зупиняти такі загрози, не допускаючи неконтрольованої ескалації. НАТО паралельно посилює патрулювання східного флангу, вдосконалює процедури обміну розвідувальними даними та підтримує розвиток українських технологій протидії безпілотникам. Європейські військові дедалі частіше розглядають досвід України як практичну основу для побудови власної системи захисту від масових дронових атак.
https://www.wsj.com/world/see-how-drones-are-infiltrating-nato-territory-in-europe-9e89f4ee
.jpg?width=1280)
