2731
Бетельгейзе, одна з найближчих до Сонця червоних надгігантських зір, після знаменитого Великого потьмяніння 2020 року виглядає дедалі менш симетричною. Нові спостереження ALMA показали, що її внутрішня атмосфера стала плямистою, нерівною й містить величезні гарячі області, температура яких приблизно на 800 градусів вища за навколишній газ. Особливо цікаво, що найяскравіша пляма майже не змінила положення з 2015 року, хоча моделі зоряної конвекції передбачали значно коротший час життя таких структур.
Бетельгейзе розташована приблизно за 600 світлових років від Землі й належить до червоних надгігантів — масивних зір на завершальних етапах еволюції. Її радіус приблизно у 800 разів перевищує сонячний, тому це одна з небагатьох зір, поверхню й атмосферу яких сучасні телескопи можуть досліджувати не лише як точку світла, а як просторово розділений об’єкт.
Особливу увагу до Бетельгейзе привернула подія 2019–2020 років, коли її видима яскравість зменшилася приблизно у 2,5 раза. Подію назвали Great Dimming. Подальші дослідження пов’язали її з викидом речовини, охолодженням частини атмосфери та утворенням пилу, який тимчасово закрив частину зорі від спостерігачів на Землі.
Команда Білла Дента використала Atacama Large Millimeter/submillimeter Array — комплекс із 66 антен у чилійській пустелі Атакама. Востаннє ALMA спеціально спостерігав Бетельгейзе у подібній конфігурації в 2015 році, тобто ще до Великого потьмяніння. Нові вимірювання проводили на довжинах хвиль приблизно від 0,6 до 1,4 міліметра, що дозволяє досліджувати шар трохи вище видимої поверхні зорі.
Щоб отримати максимально чітке зображення, ALMA працював у конфігурації з найбільшими відстанями між антенами. Просторова роздільна здатність сягала приблизно семи мілісекунд дуги. За словами дослідників, для порівняння це приблизно еквівалентно здатності розрізнити об’єкт завдовжки близько 13 метрів на поверхні Місяця.
Середня температура міліметрової фотосфери Бетельгейзе становила приблизно 2300 кельвінів, однак команда побачила щонайменше дві значно гарячіші області — на північному сході та південному заході диска. Найяскравіша пляма була приблизно на 800 кельвінів гарячішою за сусідні ділянки, а видимий радіус зорі змінювався приблизно на шість відсотків залежно від напрямку.
Таку структуру пов’язують із гігантськими конвективними клітинами. Усередині зорі гарячий газ підіймається до поверхні, розширюється, охолоджується й знову опускається. У червоного надгіганта окремі конвективні структури можуть мати колосальні розміри, але саме їхня тривалість стала несподіванкою.
Під час порівняння з даними 2015 року найяскравіша північно-східна пляма залишалася практично на тому самому місці й мала близьку інтенсивність через більш ніж сім років. Сучасні моделі не очікували, що велика конвективна структура може бути настільки стабільною.
У липні 2026 року астрономи повідомили про сильні свідчення існування значно меншої зорі-компаньйона, яка обертається дуже близько до Бетельгейзе. Якщо її орбіта приблизно збігається з екваторіальною площиною надгіганта, стійкі гарячі області можуть бути розташовані поблизу полюсів, де конвекція може бути стабільнішою або посилюватися через взаємодію з компаньйоном.
Спостереження також показали, що слабше випромінювання простягається приблизно до 2,5 радіуса зорі, а молекулярні лінії SiO і CO демонструють грудкувату, мінливу структуру газу. При цьому команда не знайшла чіткого доказу обертання розширеної атмосфери в нових даних.
Подальші спостереження мають показати, чи справді розташування стійких плям пов’язане з орбітою компаньйона. Для астрономів це також спосіб краще зрозуміти, як червоні надгіганти втрачають зовнішні шари речовини перед фінальним вибухом наднової.
https://phys.org/news/2026-09-betelgeuse-atmosphere-spotty-asymmetric-nearby.html
