947
Масштабні лісові пожежі, що охоплюють різні регіони Європи, включно з тими, які раніше майже не асоціювалися з високим вогневим ризиком, демонструють, як змінюється характер кліматичних загроз. На це звертає увагу екологічний економіст Джадсон Бумгауер (Judson Boomhower) з Університету Каліфорнії в Сан-Дієго, коментуючи ситуацію для Newswise Science News.
Поєднання клімату, лісів і забудови
За словами Бумгауера, запитання, яке сьогодні ставлять багато хто, звучить так: чому це відбувається в Європі саме зараз? Чи винні лише кліматичні зміни, чи, можливо, «занадто багато дерев у лісі»? Відповідь, підкреслює він, у поєднанні обох чинників — подібному до того, що спостерігається в Каліфорнії та Австралії.
Катастрофічні лісові пожежі стають дедалі частішими в усьому світі. Після низки трагічних сезонів у західній частині США та в Каліфорнії з 2017 року, дедалі частіше фіксуються великі пожежі в Австралії, Греції та тепер у Західній Європі. Це вже глобальна проблема.
У центрі цієї тенденції — глобальні кліматичні зміни. У різних регіонах планети клімат зміщується в бік умов, що сприяють більшим і інтенсивнішим пожежам: стає спекотніше, сухіше й вітряніше. Вища температура та менша вологість висушують рослинність, а зміни вітрових режимів дають змогу вогню поширюватися швидше.
Водночас у багатьох лісах накопичилася велика кількість горючих матеріалів — сухих гілок, хмизу, дрібних дерев. Це робить пожежі, які вже спалахнули, значно інтенсивнішими та важчими для гасіння.
Як історія гасіння пожеж посилила проблему
Бумгауер пояснює, що накопичення «палива» в лісах частково є наслідком десятиліть агресивної політики гасіння пожеж. Протягом приблизно півстоліття в багатьох країнах намагалися якнайшвидше ліквідовувати будь-яке загоряння, не даючи вогню розгорітися.
У короткостроковій перспективі це справді захищало ліси й населені пункти. Але з часом така стратегія призвела до того, що в екосистемах накопичилися великі обсяги сухої рослинності, яка раніше періодично вигоряла під час природних, менш інтенсивних пожеж.
Тепер це накопичене «паливо» збігається в часі з кліматичними змінами, які створюють сприятливі умови для великих вогнищ. У результаті поєднуються два потужні чинники: більше матеріалу, готового до займання, і погода, що сприяє пожежам, які дуже важко контролювати.
Ще один елемент ризику — активна забудова територій, схильних до пожеж. У багатьох країнах світу, зокрема в США, за останні 50–60 років зводили дедалі більше житла та інфраструктури саме в зонах, де природні пожежі є частиною ландшафту. Часто це привабливі для життя місця з гарними краєвидами й доступною для забудови землею.
Коли поєднати кліматичні зміни, накопичення палива в лісах і розширення забудови в небезпечних зонах, виникає дуже складний комплекс ризиків, з яким важко впоратися.
Європа як приклад розширення зони ризику
Особливість нинішньої ситуації в Європі, за словами Бумгауера, у тому, що вона показує, наскільки широко тепер поширений ризик лісових пожеж. У матеріалах про пожежі в Шотландії, на які він посилається, зазначається, що Англія та Велика Британія загалом нині отримують погоду, подібну до тієї, яку Іспанія мала 20 років тому. Це наслідок кліматичних змін.
Отже, ризик лісових пожеж більше не обмежується регіонами, де люди звикли його бачити. Він перетворюється на глобальний кліматичний ризик, а географія небезпечних умов розширюється.
У багатьох місцях, де раніше пожежі траплялися лише зрідка й не були катастрофічними, зараз фіксують погоду, що сприяє саме великим і руйнівним подіям. «Слід пожеж» на карті світу стає ширшим.
Непідготовленість і роль соціальних наук
Розширення зони ризику має ще одну важливу сторону — не всі регіони встигли соціально та інституційно адаптуватися до нової реальності. У звіті, підготовленому на замовлення португальської компанії Avincis, яка орендує літаки й гелікоптери для гасіння пожеж, зазначається, що Європа небезпечно неготова до зростаючої кризи лісових пожеж і потребує оновлення парку протипожежної авіації та збільшення інвестицій.
Тут, підкреслює Бумгауер, важливу роль відіграють не лише природничі, а й соціальні науки. Кліматологи можуть описати, як змінюються вітри, що вони приносять, як змінюються цикли посухи та інші параметри кліматичної системи.
Але є й людський, інституційний вимір: як уряди мобілізують ресурси, закуповують техніку, ухвалюють рішення про інвестиції в запобігання пожежам. Це напряму пов’язано з дослідженнями самого Бумгауера щодо страхування від лісових пожеж і самозахисту домогосподарств.
Його роботи аналізують, як сім’ї реагують на ризик пожеж, чи можуть страхові механізми та державна політика стимулювати людей вкладати кошти в заходи, що зменшують можливі збитки ще до виникнення вогню. Важливо зрозуміти, як люди сприймають ризик і змінюють поведінку у своїх домівках і громадах.
На думку вченого, оскільки ризик лісових пожеж стає глобальним, справа не лише в розумінні «погоди для пожеж». Йдеться про те, як суспільства усвідомлюють нову кліматичну реальність і встигають адаптуватися достатньо швидко, щоб зберегти безпеку людей.
Європейські лісові пожежі показують новий рівень кліматичного ризику з’явилася спочатку на Цікавості.
