897
Найприкріша втрата в саду — коли дворічна яблуня, за якою доглядали два сезони, навесні виявляється обгризеною по колу. Кільцеве пошкодження кори означає, що деревину вже не врятувати щепленням у більшості випадків: провідні тканини перерізані, і крона всихає протягом літа. При цьому все, що потрібно було зробити, займає півгодини на дерево в листопаді.
Шкодять переважно двоє. Полівки працюють під снігом, підгризаючи кору біля самої землі й кореневу шийку, іноді заходять на 10-15 сантиметрів углиб. Зайці об’їдають стовбур і нижні гілки на висоті снігового покриву — у сніжну зиму це може бути й метр над землею. Обидва найактивніші в лютому-березні, коли природних кормів уже майже не лишається.
Чим і на яку висоту обв’язувати
Найнадійніший варіант — дрібновічкова металева або жорстка пластикова сітка з коміркою 10-15 міліметрів. Її обгортають навколо стовбура циліндром із зазором 3-5 сантиметрів, заглиблюючи нижній край у ґрунт на 5-8 сантиметрів, щоб миша не підкопалася. Висота — не менше 80-100 сантиметрів, а в областях зі стійким снігом краще 120. Сітка не преє, не потребує зняття на літо й служить кілька років.
Дешевші рішення теж працюють. Ялиновий чи сосновий лапник прив’язують хвоєю донизу, щільно, у два шари. Спанбонд щільністю 60 обмотують у три-чотири оберти, закріплюючи шпагатом. Стара капронова панчоха, очеретяні мати, тонкі рейки — усе це роками використовують у сільській місцевості й нарікань немає.
А от поліетиленова плівка для обв’язки не годиться: під нею накопичується конденсат, кора випріває під час відлиг, і навесні на стовбурі з’являються мокрі темні плями. Руберойд і толь допустимі лише через прокладку з мішковини чи паперу, бо в сонячні лютневі дні чорна поверхня сильно нагрівається.
Коли ставити захист і що зробити навколо стовбура
Обв’язують дерева не з першими холодами, а коли встановлюється стійка мінусова температура й ґрунт прихоплює. У західних і північних областях це зазвичай початок листопада, у центрі — середина листопада, на півдні часто аж кінець листопада або початок грудня. Занадто рання обв’язка тримає вологу й тепло біля кори і шкодить більше, ніж допомагає.
Перед обв’язкою з пристовбурного кола прибирають скошену траву, бур’ян і рослинні рештки: у такій підстилці полівки влаштовують гнізда просто під деревом. Компостну купу теж варто тримати не ближче ніж за п’ять-шість метрів від молодих саджанців. Узимку, після кожного великого снігопаду, сніг навколо стовбура втоптують — ущільнений шар мишам пройти значно важче.
Знімають захист наприкінці березня, коли мине загроза сильних нічних морозів. Робити це краще в похмурий день, щоб кора, яка простояла зиму в затінку, не отримала сонячного опіку. Одночасно оглядають стовбур: якщо пошкодження неглибокі, ранки зачищають і замазують садовим варом.
Мінімальний робочий набір такий: у листопаді прибрати органіку від стовбура, поставити сітчастий циліндр висотою 80-100 сантиметрів із заглибленням у ґрунт, узимку кілька разів утоптати сніг, у березні захист зняти й оглянути кору. Для саду з десятка молодих дерев це одна робота на пів дня, яка кожні кілька років рятує щонайменше одне дерево.
