Соняшникова олія може зіпсуватися значно раніше за дату, вказану на пляшці. Після відкриття її варто використати протягом кількох тижнів або місяців, а неправильне зберігання біля плити чи на сонці може скоротити цей строк до 2–3 тижнів.

Скільки зберігається соняшникова олія
Строк придатності, який виробники зазначають на упаковці, стосується насамперед герметично закритої тари. Щойно пляшку відкривають, продукт починає контактувати з киснем, а це прискорює окислення жирів.
За правильних умов зберігання рафінована соняшникова олія в закритій пляшці може залишатися придатною від 12 до 18 місяців. Для нерафінованої цей термін помітно коротший і становить приблизно від чотирьох до шести місяців.
Оптимальними для закритої олії вважаються температура від 5 до 20 градусів і відсутність прямого сонячного світла. Висока температура та освітлення прискорюють небажані зміни в продукті.
Після відкриття терміни зберігання суттєво скорочуються. Рафіновану олію рекомендують використати протягом одного-двох місяців, хоча за належних умов вона може зберігатися до трьох місяців. Пляшку слід щільно закривати й тримати в темній шафі, якомога далі від духовки, плити та опалювальних приладів, адже постійний вплив тепла прискорює окислення навіть рафінованого продукту.
Нерафінована олія потребує ще уважнішого ставлення. Після відкриття її рекомендують використати протягом трьох-п’яти тижнів, зберігаючи в холодильнику у пляшці з темного скла.
Особливо шкідливою для якості продукту є звичка залишати пляшку безпосередньо біля конфорки або на сонячному підвіконні. За таких умов олія може втратити свої властивості вже через два-три тижні.
Як розпізнати псування олії
Найпростіший спосіб помітити псування — перевірити запах. Свіжа рафінована олія практично не має вираженого аромату, тоді як нерафінована пахне сирим або смаженим насінням. Якщо продукт віддає старим жиром, фарбою, восковими олівцями чи затхлим картоном, це може свідчити про окислення, і такий запах є підставою відмовитися від використання олії для приготування їжі.
Ще однією ознакою є зміна смаку: прогіркла олія може набувати різкої гіркоти, металевого присмаку або викликати неприємне відчуття в горлі. Змінюється й зовнішній вигляд: окислена олія іноді стає густішою, тягучою та залишає липкий наліт навколо горлечка пляшки. Вона також може темнішати або мутніти. Водночас невеликий природний осад у нерафінованій олії не обов’язково свідчить про псування, на відміну від вираженої каламутності та появи пластівців.
Додаткові ознаки можуть проявлятися під час нагрівання: прогіркла олія здатна димити й пінитися за нижчої температури, ніж зазвичай.
Сильно окислену олію не рекомендується використовувати для смаження чи заправляння салатів, адже під час розпаду поліненасичених жирних кислот у ній можуть утворюватися альдегіди та інші небажані сполуки. Зіпсовану олію також не слід виливати в кухонну раковину, оскільки жир може накопичуватися в трубах і спричиняти засмічення. Невелику кількість такого продукту можна використати для побутових потреб, зокрема для змащування скрипучих дверних петель або видалення липких слідів від наклейок зі скла та пластику.
Джерело: expert.in.ua

2933