1096
Теоретики запропонували нову модель квантової гравітації, яка пов’язує ентропію, темну енергію й поступове ускладнення Всесвіту — і робить це, не порушуючи другого закону термодинаміки. Підхід під назвою «Гравітація з ентропії» намагається узгодити гравітацію із законами теплоти й статистичної фізики, що досі залишалося однією з найбільших нерозв’язаних проблем.
Загальна теорія відносності описує гравітацію як викривлення простору-часу, тоді як квантова механіка керує світом найдрібніших частинок. Об’єднати їх у єдину теорію квантової гравітації фізики намагаються десятиліттями. Розробка, яку пов’язують із роботою дослідниці Джінестри Бʼянконі з Лондонського університету королеви Марії, пропонує розглядати гравітацію як наслідок прагнення системи до зростання ентропії — тобто безладу — за фундаментальними термодинамічними принципами.
У цій картині геометрія простору-часу не є первинною, а «виникає» з ентропійних співвідношень між його елементами. Прикметно, що модель природним чином дає доданок, який поводиться подібно до темної енергії — загадкової складової, що прискорює розширення Всесвіту. Водночас теорія, за задумом авторів, узгоджується з другим законом термодинаміки, згідно з яким загальна ентропія замкненої системи не зменшується, і не суперечить появі складних, упорядкованих структур, аж до умов, придатних для життя.
Значення роботи наразі суто теоретичне: це не експеримент, а математична пропозиція, яку ще належить перевірити й зіставити зі спостереженнями. Проте вона приваблива тим, що намагається одним каркасом охопити явища різного масштабу — від квантової структури простору-часу до космологічного прискорення й виникнення складності. Якщо ідею вдасться розвинути у передбачення, які можна перевірити астрономічними чи лабораторними методами, вона може стати кроком до довгоочікуваного об’єднання гравітації з рештою фізики. Поки що це радше свіжий концептуальний напрям, що показує, як термодинаміка може лежати в основі самого простору й часу.
