971
Зразки з далекого боку Місяця, доставлені китайською місією «Чан’е-6», показали дещо несподіване: магнітне поле Землі відчутно впливає на те, як сонячний вітер бомбардує різні півкулі супутника. Це перше пряме свідчення такого ефекту, отримане саме з ґрунту зворотного боку Місяця.
Сонячний вітер — потік заряджених частинок від Сонця — не однаково дістається двох боків Місяця. Коли супутник проходить крізь магнітний «хвіст» Землі, магнітосфера діє як своєрідний сповільнювач: за даними дослідників, вона гальмує вітер із приблизно 400 до 200 кілометрів на секунду на видимому, ближньому боці. Натомість далекий бік приймає потік на повній швидкості, і його іони глибше вбудовуються в реголіт.
Щоб це встановити, науковці провели ізотопний аналіз благородних газів — гелію, неону, аргону, криптону та ксенону — у частинках місячного ґрунту. Саме різниця в їхній концентрації та ізотопному складі видала, наскільки «жорстко» сонячний вітер бив по кожній півкулі. Роботу очолив професор Хе Хуайю з Інституту геології та геофізики Китайської академії наук; провідним автором став Чжан Сюйхан. Результати опублікували в липні 2026 року в журналі Nature Geoscience.
Значення відкриття виходить за межі місячної геології. Оскільки далекий бік Місяця мільярди років «записував» незахищений сонячний вітер, а ближній — послаблений земною магнітосферою, благородні гази в реголіті можуть слугувати своєрідним «літописом» історії магнітного поля Землі.
Це відкриває можливість реконструювати, як магнітосфера нашої планети змінювалася впродовж геологічних епох — а вона є головним щитом, що захищає життя від космічної радіації. Місяць, таким чином, перетворюється на природний архів земної історії, і зразки «Чан’е-6», перші в історії з далекого боку, дають ключ до його прочитання.
