960
Астрономи вперше знайшли переконливі докази того, що обидві зорі однієї подвійної системи по черзі спалахнули як наднові. Відкриття зробили випадково, вивчаючи околиці відомої туманності Медуза (IC 443) — і саме там, накладаючись на неї, ховався другий, значно тьмяніший залишок наднової.
Ключем стали не оптичні, а гамма-спостереження. Команда під керівництвом Мільтіадіса Міхаїлідіса зі Стенфордського університету проаналізувала 16 років даних космічного гамма-телескопа NASA «Фермі» й розгледіла складне гамма-сяйво, що повторює контури окремої рентгенівської оболонки. Цей залишок, позначений як G189.6+3.3, виявився «сестринським» щодо IC 443. Туманність Медуза розташована приблизно за 5000 світлових років у сузір’ї Близнюків.
За висновками дослідників, дві зорі народилися разом у гравітаційно зв’язаній парі, а вибухнули з різницею всього в кілька тисяч чи десятки тисяч років — мить за космічними мірками. Раніше подібних пар «наднових-близнюків» від однієї подвійної системи достеменно не спостерігали, хоча теорія їх передбачала. Результати опубліковано 2026 року в журналі Nature Communications.
Така знахідка цінна тим, що дає рідкісну «природну лабораторію»: обидва вибухи стартували з практично однакового середовища й майже одночасно, тож астрономи можуть безпосередньо порівняти, як поширюється й розсіюється енергія наднових. Це уточнює моделі еволюції масивних зір і того, як вони збагачують галактики важкими елементами.
Відкриття також натякає, що подвійні системи, де гинуть обидва компоненти, можуть бути поширенішими, ніж здавалося, — просто їхні залишки складно розділити, коли вони перекриваються на небі. Особливо це стосується ранньої історії Всесвіту, де масивні зорі траплялися частіше. Метод, що поєднує гамма-, рентгенівські та оптичні дані, показує, як багаторічні архіви космічних телескопів досі приховують несподівані знахідки.
