1179
Джон Ледженд зіграє Гаррі Белафонте у новому музичному байопіку «The Road Home». Фільм розповідатиме про південноафриканських музикантів, чия творчість і співпраця з Полом Саймоном стали частиною історії альбому «Graceland» 1986 року. Знімання вже проходить у Південній Африці.
Історію подадуть передусім через постать Г’ю Масекели — трубача, композитора й активіста, якого називали «батьком південноафриканського джазу». Його грає Табо Раметсі. Джонні Флінн виконує роль Пола Саймона, Синтія Еріво — Міріам Макебу, а Гай Пірс — архієпископа Тревора Хаддлстона.
Вибір Ледженда на роль Белафонте має особистий вимір. Музикант говорив, що знав його як друга, наставника та партнера в боротьбі за громадянські права. Белафонте був не лише співаком і актором, а одним із помітних американських активістів проти апартеїду та підтримував Масекелу в роки вигнання.
Фільм має справу зі складною сторінкою музичної історії. «Graceland» став надзвичайно впливовим альбомом і познайомив масову західну аудиторію з південноафриканськими музикантами. Водночас запис у ПАР викликав гостру критику через культурний бойкот, запроваджений проти режиму апартеїду. Тому історію неможливо розповісти лише як красиву легенду про творчу співпрацю.
Режисером «The Road Home» є Білл Кондон. Команда також планує створити нові записи музики Саймона, Масекели та Макеби для саундтреку. Це робить проєкт ближчим до музичної драми, де пісні не просто ілюструють епоху, а є частиною самого конфлікту й культурного обміну.
Для Ледженда роль цікава ще й тим, що Белафонте поєднував мистецтво та громадянську діяльність — модель, яку сам співак багато років намагається наслідувати у власній кар’єрі. Тому йому не потрібно шукати мотивацію персонажа лише в архівних матеріалах: частину його спадщини Ледженд знав особисто.
Якщо фільм збереже фокус на південноафриканських артистах, «The Road Home» може вийти за межі стандартного байопіку про відомий альбом. Це шанс розповісти, якою ціною народжується культурний обмін у політичній системі, де сама можливість співпраці вже була предметом боротьби.
Особливо важливо, що сценарій не робить Пола Саймона єдиним центром історії. Перспектива Масекели дозволяє розповісти про «Graceland» з боку музикантів, чия країна жила під апартеїдом і чиє професійне життя було безпосередньо сформоване політичними заборонами та вигнанням. Саме це може відрізнити фільм від стандартної історії про створення знаменитого західного альбому.
Джерело: PEOPLE
