305
Пергамент зберігає не лише написаний текст. Оскільки його виготовляли зі шкіри тварин, у матеріалі століттями можуть залишатися фрагменти ДНК. Команда North Carolina State University продемонструвала спосіб збирати цей біологічний матеріал без вирізання шматків із цінних рукописів.
Пергамент використовували для юридичних документів, карт, книг та інших записів у Європі, на Близькому Сході та в частині Африки. Зазвичай його робили зі шкір овець, кіз або великої рогатої худоби, тому кожна сторінка зберігає біологічну інформацію про тварину.
Традиційні методи генетичного аналізу могли вимагати фізично пошкодити документ. Для музейних і архівних колекцій це часто неприйнятно. Новий підхід збирає мікроскопічний матеріал із поверхні без вирізання фрагмента сторінки.
Що можна дізнатися з ДНК пергаменту
Після збору зразків ДНК можна секвенувати та порівнювати з іншими генетичними базами. Це дозволяє визначати вид тварини, а іноді отримувати інформацію про генетичну спорідненість і походження.
Якщо такий аналіз застосувати до великих бібліотек і архівів, можна відстежувати, звідки постачали шкіри для виробництва книг, як переміщувалася сировина і як змінювалося тваринництво в різних регіонах.
Окремі рукописи можуть містити сторінки з різних тварин або навіть із матеріалу, що походить із різних географічних районів. Це відкриває можливість досліджувати торговельні зв’язки та виробничі практики, які не завжди описані в письмових джерелах.
Автори називають пергаменти своєрідними генетичними архівами. Метод дозволяє поєднати історію тексту з історією матеріалу, на якому цей текст був записаний, не руйнуючи сам документ.
Джерело: ScienceDaily / NC State University
