4054
Дослідники описали механізм, за допомогою якого пухлинні клітини можуть зберігати позахромосомну ДНК — окремі кільцеві фрагменти генетичного матеріалу, що часто несуть гени, пов’язані з агресивним ростом і стійкістю до лікування.
У нормальній клітині основна частина ДНК упакована в хромосоми. Під час поділу вони точно копіюються й розподіляються між дочірніми клітинами.
У багатьох пухлинах частина генетичного матеріалу існує поза хромосомами у вигляді невеликих кільцевих молекул. Їх називають ecDNA — extrachromosomal DNA.
Такі кільця часто містять онкогени, тобто гени, здатні стимулювати неконтрольований ріст клітин. Оскільки ecDNA може існувати у великій кількості копій, рівень активності онкогенів різко зростає.
Довгий час залишалося незрозумілим, як ці фрагменти стабільно передаються під час поділу, адже вони не мають класичного механізму прикріплення до веретена поділу, як звичайні хромосоми.
Нове дослідження показало, що ecDNA може фізично асоціюватися з хромосомами й використовувати їх як своєрідний транспортний механізм.
Завдяки цьому кільцеві фрагменти частіше потрапляють у дочірні клітини й не губляться випадково при кожному поділі.
Такий механізм допомагає пухлині зберігати генетичну перевагу та швидко адаптуватися до терапії. Якщо препарат пригнічує один шлях, клітини з більшою кількістю певної ecDNA можуть отримати перевагу.
Позахромосомна ДНК також створює високу генетичну неоднорідність. Навіть сусідні пухлинні клітини можуть мати різну кількість копій одного й того самого онкогена.
Розуміння механізму підтримання ecDNA може допомогти створити нові терапевтичні стратегії. Якщо вдасться порушити її прикріплення або передачу під час поділу, пухлина може втратити частину своєї адаптивної переваги.
