605
Уявіть собі місто вічних веж, заховане за сотні метрів під поверхнею океану, де немає ані сонячного світла, ані вулканічного жару, але все навколо кипить життям. Саме таким є Загублене Місто — унікальне гідротермальне поле, про яке розповідає ScienceAlert.
Тут, на схилі підводної гори на захід від Серединно-Атлантичного хребта, з темряви виростають кремово-білі вежі з карбонату, що в синюватому світлі підводних роботів здаються примарними руїнами іншого світу. Але замість мертвих стін це — живий механізм, який уже щонайменше 120 тисяч років безперервно живить цілу екосистему.
Що відомо коротко
- Загублене Місто — це гідротермальне поле на глибині понад 700 метрів під поверхнею океану, відкрите у 2000 році.
- Його вежі з карбонату сягають до 60 метрів заввишки, а найвищий моноліт названо Посейдоном.
- Поле є найдовговічнішим відомим гідротермальним середовищем у океані, активним щонайменше 120 000 років.
- Тут утворюються гідрокарбони без участі сонячного світла та атмосферного CO₂, лише завдяки хімічним реакціям у надрах.
- Екосистема Загубленого Міста може бути аналогом середовищ, де виникло життя на Землі — і, можливо, на інших світах.
Як місто без сонця створює собі «їжу»
Звичні для нас екосистеми працюють як гігантська сонячна батарея: рослини ловлять світло, перетворюють його на органічну речовину, а всі інші живі істоти так чи інакше живляться цим запасом енергії. У Загубленому Місті батарея інша — хімічна.
Під полем піднімається мантія Землі, і там, у глибині, гарячі породи реагують із морською водою. У результаті цих реакцій у воду викидаються водень, метан та інші розчинені гази. Це схоже на гігантський природний реактор, де замість електрики виробляються молекули, здатні стати «цеглинками» для життя.
У тріщинах і порожнинах веж ці гідрокарбони живлять незвичайні мікробні спільноти, яким не потрібен ані кисень, ані світло. Вони, як крихітні хіміки, будують органічні молекули просто з того, що дає їм камінь і вода.
Вежі, що «плачуть» газами, і життя навколо них
Вежі Загубленого Міста дуже різні за розміром: від крихітних «грибочків» до монолітів заввишки з багатоповерхівку — до 60 метрів. Їхні стіни складаються з карбонату кальцію, тому вони мають кремовий колір і виглядають як вапнякові замки, що виросли просто з морського дна.
З деяких димарів вириваються гази, нагріті до 40 °C. Це не киплячий окріп, як біля вулканічних «чорних курців», але достатньо тепло, щоб створити контраст із холодною глибинною водою. На цих димарях оселяється безліч равликів і ракоподібних, а також трапляються краби, креветки, морські їжаки й вугри, хоч і значно рідше.
Деякі ділянки виглядають так, ніби сама скеля «плаче» мінеральною водою. Дослідники описують ці місця як скелі, що «просочуються» рідиною, утворюючи скупчення тонких, розгалужених карбонатних виростів, які стирчать назовні, наче пальці розкритих догори рук.
Чим Загублене Місто відрізняється від «чорних курців»
Підводні вулканічні джерела, відомі як «чорні курці», давно вважаються можливими колисками життя. Вони працюють за рахунок тепла магми, викидаючи у воду гарячі струмені, багаті на залізо та сірку. Але Загублене Місто грає за іншими правилами.
Його система не залежить від магми. Замість цього все тримається на реакціях між мантійними породами та морською водою. У результаті димарі Загубленого Міста виробляють до 100 разів більше водню та метану, ніж чорні курці. Це означає набагато потужніше «хімічне живлення» для мікробів.
Крім того, карбонатні вежі тут значно більші за типові структури чорних курців. Їхні розміри натякають, що система працює дуже давно, безперервно нарощуючи свої «будівлі» шар за шаром.
Підказка до походження життя — і до інших світів
У 2024 році дослідники отримали рекордне керно з мантійної породи довжиною 1 268 метрів, видобутий саме в районі Загубленого Міста. У цих мінералах може зберігатися інформація про те, як виглядали умови на ранній Землі, коли життя лише зароджувалося.
Головна інтрига в тому, що гідрокарбони тут утворюються не з атмосферного вуглекислого газу і не завдяки сонячному світлу. Вони виникають прямо на дні океану, у темряві, лише через хімічні реакції між породами та водою. Якщо будівельні блоки життя можуть народжуватися так просто, це означає, що подібні «хімічні міста» могли стати стартовим майданчиком для біології.
Мікробіолог Вільям Бразелтон (William Brazelton) припускає, що такі екосистеми можуть існувати зараз на крижаних супутниках Сатурна й Юпітера — Енцеладі та Європі — а в минулому, можливо, й на Марсі. Якщо там є вода, породи й подібні реакції, то може бути й своє «загублене місто» під кригою.
Загроза з поверхні: видобуток і крихкість унікального поля
Попри те, що Загублене Місто розташоване далеко від людей, воно вже опинилося в зоні ризику. У 2018 році Польща отримала права на глибоководний видобуток корисних копалин у районі навколо цього поля.
У самих вежах немає цінних руд, які можна було б вигідно видобувати. Але будь-які роботи поруч можуть підняти у воду хмари осаду та викидів, які легко накриють це крихке середовище. Для екосистеми, що формувалася десятки тисяч років, такий «пиловий шторм» може стати катастрофою.
Тому частина науковців закликає надати Загубленому Місту статус об’єкта Світової спадщини, щоб захистити його до того, як промислові інтереси встигнуть усе зруйнувати.
FAQ
Чому Загублене Місто вважають унікальним серед гідротермальних полів?
Це єдине відоме поле, де вежі з карбонату настільки великі й довговічні, а хімічні реакції в надрах виробляють так багато водню та метану без участі магми. Воно працює як природний хімічний реактор, що може нагадувати умови ранньої Землі.
Чи існують інші подібні поля в океанах?
Дослідники припускають, що подібні гідротермальні системи можуть бути й в інших частинах світового океану. Але наразі Загублене Місто — єдине, яке вдалося знайти за допомогою дистанційно керованих апаратів.
Як керно з мантії допоможе зрозуміти походження життя?
Довгий стовп породи зберігає «запис» хімічних процесів, що відбувалися в надрах протягом тривалого часу. Аналізуючи мінерали й сполуки в ньому, вчені можуть відтворити умови, за яких утворювалися гідрокарбони, і порівняти їх з гіпотезами про ранню Землю.
Чи можна відвідати Загублене Місто людині?
Через глибину й віддаленість це місце досліджують лише за допомогою спеціальних підводних апаратів і роботів. Для звичайних туристів воно недоступне, але саме це частково й зберегло його від прямого втручання людини — принаймні поки що.
Загублене Місто показує, що життя може виростати не з променів сонця, а з повільного «дихання» каменю й води в абсолютній темряві. Якщо така хімічна цивілізація змогла розквітнути на дні нашого океану, то,
Загублене Місто на дні океану кипить життям без сонця з’явилася спочатку на Цікавості.
