4206
У фільмі була низка милих і кумедних сцен, а також багатьом сподобався гардероб Камерон Діас, який складався з великої кількості кашемірових речей та теплих пальт. У інтерв’ю виданню Vulture акторка трохи розповіла про свої образи з картини.
«Ми були у величезній гардеробній, заповненій усіма можливими речами з кашеміру, які тільки могли існувати для однієї людини. Ми зібрали буквально все — це були суцільні стіни з кашемірових светрів і пальт. І ми просто провели цілий день, складаючи образи, поєднуючи речі, обговорюючи сцени й те, що ми носитимемо, і що носитиме моя персонажка», — сказала акторка.
«І це так надихало, в сенсі того, що я могла пробігти милю по снігу на підборах. Ох, дівчино… Я бігала приблизно по сім миль на день на підборах. Уся ця сцена знімалася тиждень. Її навіть не було в сценарії», — додала Камерон.
«Ми були в Англії, і Ненсі (Ненсі Маєрс — режисерка, сценаристка та авторка ідеї фільму — ред.) підійшла до мене й каже: «Я така схвильована. Нам щойно дали дозвіл знімати, бла-бла-бла». А я відповідаю: «Яку сцену?» Вона назвала номер. Я кажу: «Яку сцену? Що ти маєш на увазі — нам дали дозвіл її знімати?» Вона каже: «Оцю сцену». А там буквально лише опис дії: Аманда сидить на задньому сидінні автомобіля, вона розуміє, що має повернутися, зупиняє машину й виходить. Репліка одна: «Зупиніть машину».
І вона виходить з авто та біжить назад дорогою до котеджу. Але Ненсі вже «відправила» її десь за пів милі. Це не було так що вона дійшла до краю під’їзної дороги й вирішила повернутися. Вона була вже на пів дорозі до клятого аеропорту. Майже до Гітроу — і тут така: «Зупиніть машину». І з якоїсь причини біжить назад. Я така: «Окей. Клас. Чудово». Без жодного уявлення, що з цього вийде.
У фільмі використали лише два кадри, але ми зняли десь десять — як я біжу через десять різних полів. А на мені той кашемірово-вовняний тренч Valentino, кашемірова водолазка, неймовірні… і джинси, та мої чоботи на високих підборах».
«Усі схили вкрили штучним снігом, який був повністю біорозкладний. Це було неймовірно. У Англії ж не сніжить — там дощить. Але були ці клапті «снігу». Усе знято довгими планами, з дуже великої відстані. Я — крихітна фігурка, що біжить десь далеко. І, звісно, під час знімань гриміла музика, тож у мене був чіткий ритм, під який я бігла. Я мчала полем, вгору на пагорб, вниз уздовж ряду дерев. Камера їхала рейками і супроводжувала мене, поки я бігла між деревами.
Серйозно, наприкінці того тижня я була у неймовірній формі. Я, напевно, пробігала по сім миль на день на тих підборах. По багнюці й пагорбах. Це було так смішно. Я буквально думала: я навіть не скаржуся, бо моя робота — бігти, і мене це влаштовує. Але я вся була мокра від поту».
