215
Астрономи з Японії виявили, що Мала Магелланова Хмара (ММХ) — одна з найближчих до Чумацького Шляху карликових галактик — зазнає гравітаційного розриву під дією Великої Магелланової Хмари (ВМХ). Це відкриття, зроблене завдяки аналізу руху близько 7 000 масивних зірок, демонструє відсутність обертання в структурі ММХ та свідчить про її поступову деструкцію, що може змінити уявлення про взаємодію галактик.
Команда науковців під керівництвом Сатої Накано та Кенго Тачіхари з університету Нагоя зафіксувала, що зірки в різних частинах галактики рухаються в протилежних напрямках: одні — у бік ВМХ, інші — від неї. Така динаміка вказує на вплив зовнішньої гравітації, яка буквально розриває галактику навпіл. Водночас було виявлено, що масивні зірки не беруть участі в обертанні навколо центру ММХ — на відміну від подібних процесів у нашій галактиці.
Цей факт вказує, що міжзоряний газ, з якого формуються молоді зірки, також не має єдиного обертального руху. Така аномалія порушує традиційні уявлення про динаміку галактик і вимагає перегляду моделей маси ММХ та її історії взаємодій з ВМХ і Чумацьким Шляхом. За словами авторів, якщо ММХ дійсно не обертається, слід переглянути і параметри її гравітаційної взаємодії у цій трійці об’єктів.
ММХ є цінною моделлю для вивчення еволюції галактик, оскільки має характеристики, схожі на умови в ранньому Всесвіті: низький вміст металів і слабке гравітаційне поле. Відтак, спостереження таких процесів у реальному часі дозволяє астрономам краще зрозуміти механізми, які формували галактики мільярди років тому.
Дослідження не лише проливає світло на складну гравітаційну динаміку між ММХ і ВМХ, а й відкриває рідкісне вікно для спостереження детального руху зірок у сусідніх галактиках. Це наближає нас до відповіді на одне з головних питань космології — як галактики утворюються, взаємодіють і змінюються у масштабах Всесвіту.
Астрономи з Японії виявили, що Мала Магелланова Хмара (ММХ) — одна з найближчих до Чумацького Шляху карликових галактик — зазнає гравітаційного розриву під дією Великої Магелланової Хмари (ВМХ). Це відкриття, зроблене завдяки аналізу руху близько 7 000 масивних зірок, демонструє відсутність обертання в структурі ММХ та свідчить про її поступову деструкцію, що може змінити уявлення про взаємодію галактик.
Команда науковців під керівництвом Сатої Накано та Кенго Тачіхари з університету Нагоя зафіксувала, що зірки в різних частинах галактики рухаються в протилежних напрямках: одні — у бік ВМХ, інші — від неї. Така динаміка вказує на вплив зовнішньої гравітації, яка буквально розриває галактику навпіл. Водночас було виявлено, що масивні зірки не беруть участі в обертанні навколо центру ММХ — на відміну від подібних процесів у нашій галактиці.
Цей факт вказує, що міжзоряний газ, з якого формуються молоді зірки, також не має єдиного обертального руху. Така аномалія порушує традиційні уявлення про динаміку галактик і вимагає перегляду моделей маси ММХ та її історії взаємодій з ВМХ і Чумацьким Шляхом. За словами авторів, якщо ММХ дійсно не обертається, слід переглянути і параметри її гравітаційної взаємодії у цій трійці об’єктів.
ММХ є цінною моделлю для вивчення еволюції галактик, оскільки має характеристики, схожі на умови в ранньому Всесвіті: низький вміст металів і слабке гравітаційне поле. Відтак, спостереження таких процесів у реальному часі дозволяє астрономам краще зрозуміти механізми, які формували галактики мільярди років тому.
Дослідження не лише проливає світло на складну гравітаційну динаміку між ММХ і ВМХ, а й відкриває рідкісне вікно для спостереження детального руху зірок у сусідніх галактиках. Це наближає нас до відповіді на одне з головних питань космології — як галактики утворюються, взаємодіють і змінюються у масштабах Всесвіту.
