Інфекційний ендокардит: сучасні методи лікування та рекомендації

22

Інфекційний ендокардит — це серйозне інфекційне захворювання, яке вражає внутрішню оболонку серця (ендокард), найчастіше — клапани. Збудниками хвороби зазвичай є бактерії, рідше — грибки. Патогени потрапляють у кровотік і осідають на зміненій чи пошкодженій поверхні ендокарду, де формуються вегетації (мікробні колонії зі згустками тромбоцитів і фібрину). Без лікування інфекційний ендокардит може спричинити серйозні ускладнення: від серцевої недостатності до сепсису й смерті.

У сучасній кардіології інфекційний ендокардит лікування вимагає міждисциплінарного підходу: участь інфекціоністів, кардіологів і кардіохірургів. Успіх терапії залежить від швидкості діагностики, правильного вибору антибіотиків і своєчасного хірургічного втручання.

Причини та фактори ризику

Інфекційний ендокардит виникає тоді, коли інфекційні агенти потрапляють у кров і осідають на пошкодженому ендокарді. Найчастіші причини:

  1. Стафілококи, стрептококи, ентерококи — найбільш поширені бактеріальні збудники.
  2. Грибкова інфекція — рідше, але має агресивніший перебіг.
  3. Внутрішньовенні ін’єкції — особливо при вживанні наркотиків.
  4. Зубні процедури, хірургічні втручання, катетеризація — можливість проникнення бактерій у кров.
  5. Протезовані клапани — особливо в перші місяці після операції.
  6. Вроджені або набуті вади серця, зокрема двостулковий аортальний клапан, мітральна недостатність тощо.
  7. Імунодефіцит — знижений імунітет сприяє розвитку інфекцій.

З урахуванням цих факторів проводиться стратифікація ризику, а також профілактика інфекційного ендокардиту в осіб, схильних до захворювання.

Симптоми захворювання

Клінічна картина інфекційного ендокардиту часто неспецифічна, що ускладнює діагностику. Основні симптоми включають:

  1. Тривала гарячка, озноб.
  2. Загальна слабкість, втрата апетиту, зниження ваги.
  3. Біль у м’язах, суглобах.
  4. Пітливість, особливо вночі.
  5. Задишка, набряки — при ураженні клапанів та розвитку серцевої недостатності.
  6. Петехії, геморагії під нігтями, поява «плям Рота» та «вузликів Ослера».
  7. Порушення ритму серця, шум при аускультації.
  8. Ознаки системної емболізації — порушення зору, мозковий інсульт, ниркова недостатність.

Такі симптоми потребують негайного звернення до лікаря для проведення обстеження та встановлення діагнозу.

Діагностика інфекційного ендокардиту

Діагностика базується на клінічних ознаках, результатах лабораторних досліджень та візуалізацій. Основні методи включають:

  1. Загальний та біохімічний аналіз крові — виявлення запального процесу.
  2. Гемокультура (посів крові) — обов’язковий для ідентифікації збудника та підбору антибіотикотерапії.
  3. Ехокардіографія (УЗД серця):
    • Трансторакальна — перше обстеження.
    • Трансезофагеальна — точніше візуалізує вегетації на клапанах.
  4. ЕКГ — допоміжне обстеження для контролю ритму.
  5. МРТ/КТ — в разі підозри на емболії внутрішніх органів.
  6. Критерії Дюка — міжнародний протокол для встановлення діагнозу на основі клінічних, мікробіологічних та ехокардіографічних даних.

Рання та точна діагностика — ключ до ефективного інфекційний ендокардит лікування і запобігання ускладненням.

Інфекційний ендокардит лікування: основні підходи

1. Антибіотикотерапія

Це базисне лікування. Воно має бути високодозованим, парентеральним (в/в) і тривалим (від 4 до 6 тижнів):

  1. Антибіотики підбираються згідно з результатами посіву крові (чутливість збудника).
  2. У разі неідентифікованого збудника застосовується емпірична терапія (переважно комбінації ванкоміцину, гентаміцину, цефтріаксону).
  3. Підбір дозування контролюється за рівнем концентрації препарату в крові.

Антибіотикотерапія є ефективною в більшості випадків, якщо розпочата вчасно та правильно підібрана.

2. Хірургічне втручання

Показання до операції:

  1. Важка клапанна недостатність або стеноз.
  2. Неефективність антибіотиків (прогресування інфекції).
  3. Повторні емболії.
  4. Великі вегетації (більше 10 мм).
  5. Протезований клапан з ознаками ураження.
  6. Утворення абсцесів чи фістул.

Операція охоплює:

  1. Видалення ураженого клапана.
  2. Встановлення біологічного або механічного протеза.
  3. Іноді — реконструкція інших структур серця.

Хірургія значно покращує прогноз у складних випадках та рятує життя пацієнтів.

3. Додаткові методи

  1. Симптоматична терапія: контроль температури, знеболення.
  2. Лікування ускладнень (ниркова недостатність, інсульти, легенева емболія).
  3. Кардіореабілітація після операції.

Лікування проводиться в умовах стаціонару, з постійним моніторингом життєвих показників.

Профілактика інфекційного ендокардиту

Важливою частиною профілактики є антибіотикопрофілактика у пацієнтів з високим ризиком:

  1. особам із штучними клапанами;
  2. після перенесеного ендокардиту;
  3. при складних вроджених вадах серця;
  4. пацієнтам, яким плануються стоматологічні чи інші інвазивні процедури.

Інші заходи:

  1. регулярна гігієна ротової порожнини;
  2. лікування хронічних вогнищ інфекції (тонзиліт, карієс тощо);
  3. уникання внутрішньовенних ін’єкцій наркотиків;
  4. своєчасна діагностика серцевих захворювань.

Інфекційний ендокардит лікування — це складний, але цілком керований процес за умови своєчасної діагностики, правильної антибіотикотерапії та хірургічного втручання при потребі. Ігнорування симптомів або самостійне лікування призводить до тяжких ускладнень. Якщо ви належите до групи ризику — слід бути особливо уважним до свого здоров’я, проходити профілактичні огляди і не нехтувати медичними рекомендаціями.

Новини