233
Одне з поширених хибних уявлень про чорні діри полягає в тому, що вони знищують не лише матерію, а й усю історію її існування. Насправді ж значна частина інформації про об’єкти, що потрапляють до чорної діри, зберігається — принаймні доти, доки вони не перетнули горизонт подій.
Дослідники нещодавно скористались цією особливістю, щоб простежити походження системи з чорною дірою під назвою GRO J1655−40. Це подвійна зоряна система, яка складається з чорної діри масою близько семи сонячних мас і зорі-компаньйона, що важить понад три сонячні маси. За астрономічними уявленнями, ця система утворилась із двох масивних зір, одна з яких вибухнула як наднова і перетворилася на чорну діру.
У 2005 році, коли система була особливо яскравою в рентгенівському діапазоні, орбітальна обсерваторія Chandra зафіксувала її спектральні дані. Це дозволило ідентифікувати хімічний склад залишків зорі, яка стала чорної дірою. Вчені виявили наявність 18 хімічних елементів і визначили їх відносні концентрації.
Завдяки цьому вдалося відтворити властивості зорі-попередника. Виявилося, що маса цієї зорі становила близько 25 мас Сонця — вона значно переважала свого нинішнього компаньйона. Велика частина її речовини була викинута в міжзоряний простір або внаслідок вибуху наднової, або через потужні зоряні вітри, які формувались протягом еволюції системи.
Цей підхід дозволяє астрономам застосовувати метод «зоряної археології», аби досліджувати, як еволюціонують подвійні системи та як масивні зорі перетворюються на чорні діри чи нейтронні зорі. Аналізуючи інші подібні системи, науковці сподіваються удосконалити моделі процесів, що супроводжують «смерть» зірок.
Одне з поширених хибних уявлень про чорні діри полягає в тому, що вони знищують не лише матерію, а й усю історію її існування. Насправді ж значна частина інформації про об’єкти, що потрапляють до чорної діри, зберігається — принаймні доти, доки вони не перетнули горизонт подій.
Дослідники нещодавно скористались цією особливістю, щоб простежити походження системи з чорною дірою під назвою GRO J1655−40. Це подвійна зоряна система, яка складається з чорної діри масою близько семи сонячних мас і зорі-компаньйона, що важить понад три сонячні маси. За астрономічними уявленнями, ця система утворилась із двох масивних зір, одна з яких вибухнула як наднова і перетворилася на чорну діру.
У 2005 році, коли система була особливо яскравою в рентгенівському діапазоні, орбітальна обсерваторія Chandra зафіксувала її спектральні дані. Це дозволило ідентифікувати хімічний склад залишків зорі, яка стала чорної дірою. Вчені виявили наявність 18 хімічних елементів і визначили їх відносні концентрації.
Завдяки цьому вдалося відтворити властивості зорі-попередника. Виявилося, що маса цієї зорі становила близько 25 мас Сонця — вона значно переважала свого нинішнього компаньйона. Велика частина її речовини була викинута в міжзоряний простір або внаслідок вибуху наднової, або через потужні зоряні вітри, які формувались протягом еволюції системи.
Цей підхід дозволяє астрономам застосовувати метод «зоряної археології», аби досліджувати, як еволюціонують подвійні системи та як масивні зорі перетворюються на чорні діри чи нейтронні зорі. Аналізуючи інші подібні системи, науковці сподіваються удосконалити моделі процесів, що супроводжують «смерть» зірок.
