241
Уявіть Землю приблизно 400 мільйонів років тому. Пейзаж зовсім не схожий на сучасний: ні тобі лісів, ні лук, що кишать живністю. І ось серед цієї первозданної пустки височіють дивні, гігантські колони, схожі на стовбури дерев, але… не дерева. Знайомтеся, Prototaxites — перший по-справжньому великий мешканець суші, чия справжня природа досі хвилює уми вчених. Ця штуковина могла досягати 8 метрів заввишки! Вісім метрів! Неймовірно, правда?
Спершу подумали — дерево. Потім гриб?
Коли скам’янілості цього велетня вперше знайшли ще в середині XIX століття, їх прийняли за залишки стародавніх хвойних. Ну, а що ще могло бути таким великим і схожим на стовбур? Логічно, начебто б. Але йшли роки, методи досліджень ставали точнішими, і сумніви зростали.
Прорив стався у 2007 році. Вчені під керівництвом Кевіна Бойса вивчили ізотопи вуглецю в скам’янілості Prototaxites. Знаєте, це як хімічний відбиток пальця, який може розповісти, чим харчувався організм. Результати вказали, що Prototaxites отримував вуглець не з повітря, як рослини (фотосинтез — пам’ятаєте?), а з готової органіки. Прямо як гриби! Так народилася гіпотеза: Prototaxites – це гігантський, просто неймовірно гігантський гриб. Ця ідея прижилася і довгий час вважалася основною.
Не тут було! Нові докази змінюють все
Але наука не стоїть на місці, і нещодавно група дослідників на чолі з Корентіном Лороном з Единбурзького університету представила нові дані. І вони, щиро кажучи, перевертають все з ніг на голову. Вчені уважно вивчили зразки Prototaxites taiti (це дрібніший побратим нашого гіганта, всього кілька десятків сантиметрів) зі знаменитого місцезнаходження Райнієвих чортів у Шотландії. Що вони з’ясували?
По-перше, так, структура Prototaxites складається з трубок, як у грибів. Але спосіб їх розгалуження і з’єднання — зовсім інший. Вже нестиковка.
По-друге, і це, мабуть, найголовніше хімічний аналіз. У тому ж місці, поряд з Prototaxites, знайшли і звичайні, викопні гриби, що цілком собі розпізнаються. Порівняння їхніх «хімічних підписів» із Prototaxites дало вражаючий результат: вони зовсім різні! У Prototaxites не виявили хітину. А хітин — це, можна сказати, візитна картка грибної клітини, основний матеріал їх клітинних стінок. Нема хітину — швидше за все, не гриб.
То що тоді? Хімічний склад Prototaxites найбільше нагадав… лігнін. Ця речовина робить деревину твердою. Але стоп! Не поспішайте знову записувати його у рослини. Цей «лігнін» у Prototaxites все ж таки відрізнявся від звичайного рослинного. Заплутана історія, чи не так?
Втрачена ланка? Чи ціла гілка життя?
Отже, що ми маємо? Організм з унікальною будовою трубок, без хітину, з речовиною, схожою на лігнін, але не зовсім, і живиться органікою, що розкладається. Лорон та його колеги дійшли сміливого висновку: Prototaxites не вписується в жодну з відомих нам груп живих істот — ні в гриби, ні в рослини, ні у тварин.
Вони припускають, що це представник абсолютно окремої, раніше невідомої та повністю вимерлої групи еукаріотів (тобто організмів зі складною будовою клітини, як у нас з вами). Ціла гілка на дереві життя, яке розвивалося своїм шляхом, досягло гігантських розмірів, а потім… зникло.
Чому зникла? Точної відповіді немає. Можливо, не витримав конкуренції з бурхливими «справжніми» грибами або першими чагарниками та деревами, які почали завойовувати сушу.
Наука в роздумах
Звичайно, такі гучні заяви потребують ретельної перевірки та викликають дискусії. Кевін Бойс, автор «грибної» гіпотези, визнає, що нові дані ставлять Prototaxites у незручне становище з погляду класифікації грибів. Він згоден, що це був унікальний «експеримент» природи у створенні складного багатоклітинного життя, яке сьогодні не має прямих нащадків. Чи це гриб чи щось зовсім інше — питання залишається відкритим, але його унікальність безсумнівна.
Інші експерти, як Бретт Саммерелл із Ботанічних садів Сіднея, закликають до обережності. На його думку, поки що надто багато білих плям, щоб однозначно говорити про нову, унікальну лінію життя. Але він згоден, що ідея про грибну природу завжди була трохи хиткою для такого гіганта. Висновок про «абсолютно невідомий еукаріот», безумовно, додає інтриги.
Що далі?
Історія Prototaxites – це яскравий приклад того, як мало ми ще знаємо про минуле нашої планети. Можливо, прямо зараз десь у товщі порід зберігаються нові скам’янілості або чекають свого часу нові методи аналізу, які допоможуть остаточно розгадати цю 400-мільйорічну загадку. А поки Prototaxites залишається мовчазним свідком давно минулої епохи і нагадуванням про те, що життя на Землі могло набувати найхимерніших і найнесподіваніших форм. Хто знає, які ще «втрачені світи» приховує від нас минуле?
